Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 З українських зацікавлень моєї матері знаю тільки про одне — вона зі справжньою побожністю говорила про сценічні виступи Марії Заньковецької ( <g/> якої мені вже не довелося побачити <g/> ) <g/> .
doc#37 Відновив я і практику театральних рецензій <g/> , почату 1933 року в Харкові <g/> , кращі з-поміж них тепер про вистави в театрі Блавацького — « <g/> Народній Малахій <g/> » і Косачів « <g/> Ордер <g/> » <g/> .
doc#81 Мені вона дала тему з первісної людности України <g/> , де головною літературою був перший том « <g/> Історії України-Руси <g/> » М. Грушевського <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#81 Звідси й назва цих спогадів <g/> , я і не-я <g/> , де на першому місці те невловне я. І <g/> , важливіше <g/> , звідси розподіл наголосів у них <g/> . </p>
doc#20 З Зайцем я так ніколи й не зустрівся на розмову <g/> , з Лавріненком доля мене зблизила страшного 1933 року <g/> , коли він працював у « <g/> Вістях <g/> » <g/> , а я був у нього співробітником — театральним рецензентом <g/> , а тоді знову <g/> , уже в часи війни <g/> , починаючи від 1943 року <g/> , коли він уже відбув своє заслання й недавно одружився <g/> . </p>
doc#28 І та ж картина поля в гарячий літній день у поезії 1926 р. <g/> : </p><p> Мені сниться <g/> : я знов в Поділах <g/> , </p><p> на гарячій землі лежу <g/> . </p>
doc#81 І це мені занадто боліло <g/> .
doc#6 А все таке щось хапає мене за серце <g/> .
doc#81 У своїх доповідях <g/> , статтях я вже знав <g/> , щу і звідки треба процитувати <g/> .
doc#81 Особисто я сприйняв « <g/> Звенигору <g/> » як заявку на видатного майстра <g/> , хоч я не думаю <g/> , що тоді розумів історіософію цього фільму <g/> , « <g/> Арсенал <g/> » дратував мене плякатністю в контрасті людей УНР і більшовиків-арсенальців <g/> , але « <g/> Земля <g/> » з її точеною пластичністю й зоровою досконалістю поодиноких кадрів <g/> , з її своєрідним баченням кожного предмета і філософією пантеїзму захопила мене <g/> .
doc#81 Коли я 1941 року вирвався з радянської системи <g/> , я хотів хоч почасти дати голос знищеним першим авторам книжки <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#81 Понад половина Львова були поляки <g/> , але я жив у такому Львові <g/> , де поляків не було <g/> .
doc#81 Пригадую виставу « <g/> Рожевого павутиння <g/> » Якова Мамонтова <g/> , кажуть мені <g/> , що грали ще « <g/> Марусю Богуславку <g/> » <g/> , але я такого не пригадую <g/> .
doc#81 Одним з моїх повторювани кошмарів було <g/> , що я маю дириµувати оркестрою <g/> , я беруся за паличку і з жахом думаю <g/> : </p><p> — Як приховати <g/> , що я не вмію прочитати ноти <g/> ? </p>
doc#40 Наприклад <g/> , займенник я має три основи <g/> : я в називному відмінку <g/> , мен- у родовому <g/> , давальному <g/> , знахідному і місцевому ( <g/> мене <g/> , мені <g/> ) <g/> , мн- —в орудному ( <g/> мною <g/> ) <g/> . </p>
doc#37 Але подеколи траплялося <g/> , що я піддавався інерції авторового думання навіть тоді <g/> , коли воно було мені чуже <g/> .
doc#81 Все таки я почав клопотатися про телефон <g/> .
doc#102 І я запам'ятав його образ дуже добре <g/> : скромний хлопчисько <g/> , дуже здібний <g/> , засвоює все моментально <g/> .