This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 | листопада 1860 р. <g/> , і <g/> , до певної міри <g/> , « <g/> Кума моя і | я | <g/> » <g/> , 1860 р. <g/> ) <g/> . В останньому Шевченковому вірші |
doc#1 | Говорячи про останній період у його творчості <g/> , | я | принагідно виділив деякі схожі й відмінні риси |
doc#2 | збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , | мені | здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих |
doc#2 | старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що | я | можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як |
doc#2 | характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після | мене | <g/> . Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які |
doc#2 | побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> . | Я | хочу подивитися на поезію Лятуринської з |
doc#2 | , жадних висловів почуття <g/> , не казавши вже про « <g/> | я | <g/> » автора <g/> . Воно було б неможливе <g/> . Замість рим |
doc#2 | світ створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з | я | <g/> : так я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії |
doc#2 | створила <g/> ! </p><p> Звичайно лірика починається з я <g/> : так | я | відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської я |
doc#2 | лірика починається з я <g/> : так я відчуваю <g/> , так | я | бачу <g/> . З поезії Лятуринської я здебільшого |
doc#2 | я відчуваю <g/> , так я бачу <g/> . З поезії Лятуринської | я | здебільшого усунене <g/> , опис поетчиних |
doc#2 | , гнучка й витончена <g/> . Кілька прикладів <g/> . </p><p> « <g/> | Я | <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти |
doc#2 | Дністер 3 Дніпра ти видибаєш <g/> , боже <g/> ! » Жадного | я | <g/> , але й не безлике він <g/> ; крізь ти звертання бачимо |
doc#2 | лірична згадка-мрія про рідну Волинь обминає « <g/> | я | <g/> » <g/> , заступаючи його безособовим реченням <g/> , а |
doc#2 | зчаста </p><p> і проковтнуть одну на щастя <g/> . </p><p> Часом « <g/> | я | <g/> » боязко з'являється в вірші <g/> , але дикція |
doc#2 | буде день немов <g/> , у січні <g/> , </p><p> день зимний безнадії <g/> . </p><p> | Я | вишлю голуба і човен </p><p> і з пір'ям і з вітрилом |
doc#2 | голуба і човен </p><p> і з пір'ям і з вітрилом жарним <g/> . </p><p> | Я | висилатиму все знову </p><p> і висилатиму намарно <g/> . </p> |
doc#2 | в мужність і поезію загальної ваги <g/> , а « <g/> | я | <g/> » стає не центром світу <g/> , а тільки займенником <g/> , |
doc#2 | навіть вістка про смерть милого стає обрядом <g/> : </p><p> | Я | знаю певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих |
doc#2 | певно <g/> : дня одного </p><p> прохожий по пустих дорогах </p><p> | мені | доручить мовчки меч </p><p> увесь у щербі <g/> . Безумна з |