Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 подарує <g/> , але приписувати іншому те <g/> , чого він не казав <g/> , не треба <g/> , « <g/> все по закону <g/> » <g/> . Н.
doc#0 бездіяльного ранку Н. вийшов на прогулянку <g/> . Чого б він краще не чинив <g/> . Але він учинив <g/> . </p><p> Не ступнув
doc#0 , а часом і бійки <g/> . Не знати <g/> , хто був винен і хто чого домагався <g/> , але сумирними <g/> , погашеними ці
doc#2 справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці
doc#4 » поезіями ретельно поставлені дати років <g/> , чого нема під « <g/> старими <g/> » <g/> . За цим ховаються два
doc#4 на Москву <g/> . Але на яких терезах можна зважити <g/> , чого більше було в її образі України — політичної
doc#4 щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема
doc#6 дітей або підлітків <g/> . Як у серійних коміксах ( <g/> до чого я повернуся далі <g/> ) <g/> . Іноді таке більш-менш
doc#6 , чи він мав якусь бібліотеку і <g/> , якщо мав <g/> , з чого вона складалася <g/> . Але вже сьогодні можемо
doc#6 , сюрреалізму <g/> , експресіонізму й чого там ще <g/> , а передусім у своєму еклектизмі <g/> , в своїх
doc#7 з а схиляє до такої можливости <g/> . </p><p> Далі <g/> . До чого стосується « <g/> немов би спогад <g/> » і так далі <g/> : чи це
doc#7 відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> . До чого стосуються слова « <g/> про весну неодцвітну <g/> » <g/> :
doc#8 він більше думає не про те <g/> , що сказати <g/> , а про те <g/> , чого не сказати <g/> , не договорити <g/> . Такий же обережний
doc#8 Петрова обережність дала йому те <g/> , чого він хотів <g/> : його шанували <g/> , але не розуміли <g/> .
doc#8 літературний жанр <g/> , який бачить у дійсності те <g/> , чого люди в ній звичайно не бачать <g/> , і цю одну сторону
doc#9 така <g/> , як вона є <g/> , не може нам послужити ні до чого <g/> , а сама мусить бути перше зреформована <g/> »3. І <g/> ,
doc#9 мові формантами2. </p><p> Але вона не відкидає й того <g/> , чого смертельно боявся І. Нечуй-Левицький <g/> :
doc#9 , — тільки ще не ужитого в нашім письмі <g/> , — для чого ж би мали ми цуратись його <g/> ? У цім разі надто до
doc#9 просто не випадає <g/> , власне таки аж сором якось <g/> ! Чого ж він уміє <g/> , а я ні <g/> ! Вони виробили собі свою мову і
doc#9 з 16.01.1894 р. <g/> : « <g/> Я тільки думаю <g/> , що зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого