Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 статті про « <g/> Таврію <g/> » він <g/> , очевидно <g/> , вирішив <g/> , що я не заслуговую ні на які відзначення <g/> . Значить <g/> ,
doc#102 того <g/> , як мене рекомендував до Академії <g/> . </p><p> Я знав <g/> , що мене висунули на здобуття Шевченківської
doc#102 був <g/> , безумовно <g/> , найкращий з усіх студентів <g/> , що я мав у Газетному технікумі <g/> , й один з кращих в
doc#102 І в такій сільській вишиваній сорочці <g/> : не така <g/> , що продається <g/> , а така <g/> , що мама пошила <g/> , — була вона з
doc#102 сорочці <g/> : не така <g/> , що продається <g/> , а така <g/> , що мама пошила <g/> , — була вона з рожевої матерії <g/> . Усе
doc#102 талановитий <g/> , не піддаю ніякому сумніву <g/> . Але що він почав писати так як треба <g/> , так як
doc#102 всякі премії <g/> , всякі нагороди <g/> , все <g/> , що хочете <g/> , але загубило як письменника <g/> . І <g/> ,
doc#102 , то це — жах <g/> , це просто жах <g/> . Трудно уявити собі <g/> , що таке може бути надруковане <g/> . </p><p> Розмову вела
doc#103 написати лише два слова — Юрій Шевельов <g/> . Тому що його Ім'я є величиною самодостатньою і в суто
doc#103 , однієї руки <g/> . Він взагалі ставився до людей <g/> , що оточували його <g/> , дуже вибагливо <g/> , до світу <g/> , в
doc#103 , як правило <g/> , старі клясичні фільми <g/> . Тепер <g/> … Що тепер <g/> ? Тепер мій найближчий друг і помічник —
doc#103 чисте <g/> . Звичайно <g/> , за прожиті роки мінялися де в чому і деякі погляди — про них я пишу в своїх книгах <g/> .
doc#103 їх можна назвати сповідальними <g/> . Хоча б тому <g/> , що людина не може об'єктивно й повністю <g/> ,
doc#103 й повністю <g/> , підкреслюю — повністю передати <g/> , що з нею впродовж життя відбувалося <g/> . Ці два томи <g/> ,
doc#103 сорок тому <g/> . Я їх довго не хотів друкувати <g/> . Тому що багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих
doc#103 цього не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що люди на одні й ті ж самі речі <g/> , факти <g/> , вчинки
doc#103 має протилежну думку <g/> . Навіть коли люди певні <g/> , що вони однодумці <g/> , — вони не однодумці до кінця <g/> . </p><p> —
doc#103 вони однодумці <g/> , — вони не однодумці до кінця <g/> . </p><p> — Що ж до жіночої половини в спогадах <g/> , то у мене
doc#103 в спогадах <g/> , то у мене склалося враження <g/> , що Ваша думка в оцінюванні її вартісности
doc#103 — так краще для тебе самого <g/> . Навіть на те <g/> , що про мене писали в пресі й що не відповідало