Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 підказані Петровим <g/> . Він давав мені ті друки <g/> , що продиралися з еміµрації чи Галичини <g/> , я їх
doc#1 значенні <g/> . Це особлива система ляйтмотивів <g/> , що зустрічаються знову й знову <g/> , але щоразу з
doc#21 не треба було багато часу на те <g/> , щоб побачити <g/> , що ця редакція нежиттєздатна <g/> . Бачили це ми <g/> , члени
doc#47 <p> далебі що мавочки <g/> ! </p><p> Більше <g/> , одначе <g/> , спільного <g/> , що вже тут описане в мові про « <g/> Тугу <g/> » <g/> , починаючи від
doc#10 форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних
doc#76 і рівновартної з іншими <g/> , на одному рівні з ними <g/> , чого Струве припустити аж ніяк не хотів <g/> , бо це був би
doc#24 наших днів <g/> . </p><p> Чому ж панує червоний колір <g/> ? Чому не Україна голубої далі ( <g/> « <g/> Народній Малахій <g/> »
doc#22 один бік медалі і не дозріла до розуміння <g/> , що обидва репрезентують те саме <g/> . </p><p> І нарешті ще один
doc#77 виборів <g/> , — але ми нічого не знаємо про те <g/> , чим же закінчилися вибори <g/> . Ми бачимо <g/> , як вагається
doc#51 кому відомі на Україні <g/> . Складається враження <g/> , що багато хто з них і читати чужими мовами <g/> , крім
doc#24 людини <g/> . І не тільки в силу того силогізму <g/> , що Україна — частина людства і <g/> , отже <g/> , те <g/> , що
doc#27 романів <g/> » був несталий <g/> . Може <g/> , мав рацію Петров <g/> , що Куліш « <g/> не вмів любити і не любив любови <g/> » ( <g/> 1930. —
doc#40 граматичною формою членів речення <g/> , наслідком чого здебільша буває переформування граматичних
doc#40 пшона на куліш <g/> , так уже й хвалиться зараз дітям <g/> , що « <g/> от <g/> , діточки <g/> , ми собі зварим куліш« <g/> , — і усі
doc#65 років <g/> , обкладинка паперова <g/> , зшита книжка так <g/> , що її не можна покласти розкриту на столі <g/> , береги
doc#81 , але навчити її він нікого не міг <g/> , так що загальний стан речей зберігався <g/> . Павло
doc#4 візіями ховається той дитячий страх <g/> , що його так добре відтворив у двох рядках Люїс
doc#62 політику <g/> : " <g/> У цій останній я поважно не розумію <g/> , що я робитиму <g/> . Мені здається <g/> , що я свою службу
doc#33 вічна доля села – бути тупим <g/> , обмеженим рабом <g/> , що продається за посади й харчі <g/> , втрачаючи не
doc#81 жити з фізичної праці <g/> . Йому допомагало те <g/> , що він мав другу професію <g/> , — він закінчив