Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 У пляні ж емоцій така контрастивність вибиває читача з рівноваги <g/> , нервує <g/> , змушує сприймати те <g/> , що він читає <g/> , не просто як ще один літературний твір <g/> , бо для поета це теж не просто ще один літературний твір <g/> , а крик болю <g/> , зойк оголених нервів <g/> . </p>
doc#1 Наскільки нам відомо <g/> , Т. Шевченко навіть не пробував братися за нього ще раз Даремно також шукати в цьому періоді « <g/> подражаній <g/> » пророкам чи іншим уступам із Біблії <g/> .
doc#1 Умруть </p><p> Ще не зачатиє царята <g/> … </p>
doc#1 <p> Але це ще не вершина « <g/> ущільнености <g/> » <g/> .
doc#1 <p> Ще ніхто не насмілювався дати вичерпну характеристику цього вірша <g/> .
doc#1 Ще ніхто не проаналізував прямі й непрямі розгалуження цієї теми в поетовій творчості <g/> , зміни в його ставленні до смерти <g/> , хоча цей аспект Шевченкової творчости і надзвичайно цікавий <g/> , і важливий <g/> .
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#1 » — тобто ще 1845 р. в його концепції національного єднання <g/> , не революції <g/> : </p><p> Обніміте ж <g/> , брати мої <g/> , </p><p> Найменшого брата <g/> , — </p><p> Нехай мати усміхнеться <g/> , </p><p> Заплакана мати <g/> . </p>
doc#1 , коли він зіткнувся з комплексом « <g/> гайдамаччини <g/> » ( <g/> ще однією версією сліпої і кривавої помсти <g/> ) і переборов його у віршах « <g/> трьох літ <g/> » <g/> , — так і тепер він переборов комплекс російського революційного радикалізму О. Герцена і його послідовників <g/> .
doc#2 Ще інші переконалися в марности своїх ідеалів <g/> , але з обов'язку тримаються старих прапорів <g/> .
doc#2 <p> Ой <g/> , червоні маки <g/> , маки та й ще чорнобривці <g/> !
doc#2 Є ще молитва <g/> , але — « <g/> молитви бійців недовгі <g/> » <g/> , і єдиний їх зміст - щоб вища сила <g/> , спершу Перун <g/> , потім Мати Божа <g/> , помогла на ворога <g/> .
doc#2 І може б ми й повірили в тільки історичність цієї людини <g/> , якби дивним дивом не накладалося на цей комплекс почуттів ще одне <g/> : почуття рокованости <g/> .
doc#2 <p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти ще не вмер <g/> !
doc#2 <p> « <g/> Я <g/> » впроваджується через « <g/> ти <g/> » <g/> : « <g/> Ти ще не вмер <g/> , ти ще не вмер <g/> !
doc#2 Хто ще в нас вміє це <g/> ? </p>
doc#2 <p> Доручення меча <g/> , палання багаття і навіть крик до місяця й зір — ритуал <g/> , і це ще одне виправдання для майбутнього часу в описі <g/> .
doc#2 Стилізації літопису й сумнівного в своїй пишноті Слова о полку починає товаришити від останнього вірша « <g/> Волинських майолік <g/> » пісня <g/> , і це перший раз у поетки звук гусел <g/> , ще до появи збірки під цією назвою <g/> .