Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#51 Ще меншою мірою „Нариси з історії української літературної мови <g/> ” П. Плюща і „Курс історії української літературної мови <g/> ” за ред <g/> .
doc#31 <p> Тоді ж таки <g/> , ще в травні 1925 р. <g/> , підтрим Хвильовому прийшов з Академії Наук у Києві <g/> .
doc#9 тоє <g/> , що нам ілі вовся не стає <g/> , ілі <g/> , що у нас не точно єсть розвите <g/> ; навзаїм же ради ми били хоть би показати братной Україні наш домашній плод <g/> , щосьмо его с трудом духа під отмінними обстоятельствами із себе возростили <g/> »4. Як бачимо <g/> , і консервативні елементи в той медовий місяць молодого українського слова згодні йти на зближення з цим словом <g/> ; тільки народовці ладні переймати його цілком <g/> , а консервативні елементи згодні тільки доповнювати ним те <g/> , що визнають за прогалину в виробленій ними мовній системі орієнтованого частково на Москву <g/> , а частково на норми ще Мелетія Смотрицького язичия <g/> . </p>
doc#37 А мій компроміс — усе в ім'я збереження цілости МУРу <g/> , пішов ще далі <g/> .
doc#81 Всеволод ( <g/> Сєва <g/> ) Герасимувич <g/> , найнаполегливіший з усіх у своїх питаннях до мене <g/> , пробив собі дорогу до високої освіти <g/> , що в медичній професії нелегко в Америці <g/> , але теж помер ще не старим <g/> .
doc#68 ) до святого святих <g/> , до серця Стусо- вої поезії <g/> , — зосередження на ставанні <g/> , а не на стані <g/> , рух в середину себе самого <g/> , цілковита внутрішня неспромога компромісу з тим <g/> , що нищить особу і головну фортецю особисто-святого — націю <g/> , ми можемо легше зрозуміти ще деякі риси поетової творчости <g/> , деякі вже згадані <g/> , деякі <g/> , що з'являться тут далі <g/> .
doc#9 » <g/> , 82 <g/> ) <g/> ; пів до — пів на ( <g/> « <g/> Було ще рано <g/> , пів до восьмої <g/> » — « <g/> Поєдинок <g/> » <g/> , 27 <g/> ) <g/> ; пильно — ніколи ( <g/> « <g/> Він по- спішавсь <g/> , йому було так пильно <g/> » — « <g/> На камені <g/> » <g/> , 13 <g/> ; Жел <g/> .
doc#51 Праця ця ставала до певної міри небезпечною <g/> , коли те <g/> , що здавалося національно питоменним <g/> , безоглядно накидалося літературній мові <g/> , не звертаючи багато уваги на те <g/> , наскільки воно було ще живе й життєздатне і наскільки воно забезпечувало різноманітність жанрів і стилів модерної літературної мови <g/> . </p>
doc#77 Для повноти образу <g/> , як формувалося покоління <g/> , треба було б ще найменше двох Шеремет — з Полтави <g/> , скажімо <g/> , і з Самбора <g/> .
doc#45 Справді <g/> , ще 1899 року він накидав Потебні невластиві аспірації <g/> .
doc#53 Тут ще є формальне узгодження в відмінку <g/> , але поняття явно не рівнорядні поставлені поруч <g/> , без будь-якої синтаксичної перспективи <g/> .
doc#25 156 <g/> ) <g/> , та зрештою він ще й досі навіть покутує у декого з українських мовознавців <g/> .
doc#50 ще 385 <g/> , 544. <g/> ) </p><p> У поемі двічі з'являється образ Прометея <g/> .
doc#2 Ще інші переконалися в марности своїх ідеалів <g/> , але з обов'язку тримаються старих прапорів <g/> .
doc#40 Але це слово мас ще додатковий відтінок значення <g/> : воно окреслює тільки таку стежку <g/> , яка пролягає між двома нивами <g/> .
doc#32 Ветухів тоді ще не очолював Академію <g/> .
doc#35 Її ще вабить меч <g/> , але вона вже не дозволяє собі за нього взятися <g/> ; вона ще цікавиться життям національної спільноти <g/> , але в рішучий момент вона готова тричі цієї спільноти зректися <g/> .
doc#77 Ще більше цьому принципові композиції відповідає чергування основної стилістичної манери — сугубо-лаконічної оповідної фрази з іншими стилістичними манерами <g/> : ліричними вигуками <g/> , пластично-застиглими символами ( <g/> образ Федора Шеремети на ріллі в першому розділі <g/> ) <g/> ; іронічні втручання автора ( <g/> « <g/> Треба бачити Василя та Євгена <g/> .
doc#72 Ще менше ймовірно було це за політики “ <g/> подвійного дна <g/> " <g/> , яка <g/> , з одного боку <g/> , вимагала та заохочувала вживати української мови <g/> , а з другого </p><p> — ставила під загрозу кожного <g/> , хто щиро захоплювався цим <g/> , та підривала розвиток української культури <g/> .
doc#53 Уже стукалися в двері літератури своїми ранніми <g/> , ще боязкими й непослідовними спробами Леся Українка <g/> , Михайло Коцюбинський <g/> , Микола Вороний <g/> …