Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#18 Читач не конче і не завжди мусить вірити авторові <g/> .
doc#47 Звернення до літературної критики мало <g/> , либонь <g/> , кілька причин <g/> : брак літературного оточення в Міннеаполісі — через критичні статті творилася ілюзія розмови на літературні теми <g/> ; завжди властиве Лятуринській бажання контакту з читачем ( <g/> на подарованій 1955 року критикові « <g/> Княжій емалі <g/> » вона написала <g/> : « <g/> Юрію Шерехові авторка в тузі промовляти до сердець <g/> » <g/> ) <g/> ; і <g/> , нарешті <g/> , в обставинах напівголодного існування навіть мізерні й принагідні гонорари еміграційних періодичних видань були манною небесною <g/> . </p>
doc#1 Проте образ коханої <g/> , хоч того й очікує читач <g/> , так і не матеріялізується <g/> .
doc#11 <p> А воно і не роздмухування числа сторінок <g/> , того нещасного « <g/> аркушажу <g/> » <g/> , ані дрочення безрадного читача <g/> .
doc#89 Якщо критик здатний вжитися в різні літературні твори <g/> , появити їхні підповерхові течії <g/> , вианалізувати засади їх поєднання <g/> , донести до читача їхній глибший зміст <g/> , інакше кажучи <g/> , якщо критик є справжній критик <g/> , індивідуальність його така виразна <g/> , що навіть якби він ховав її всіма можливими способами <g/> , йому не вдалося б її сховати <g/> .
doc#75 Обережно <g/> , читачу <g/> !
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Дощ <g/> » <g/> ) </p><p> « <g/> Щоденниковість <g/> » тут не знімається <g/> , але між щоденникарем і читачем протягається нитка зв'язку <g/> .
doc#48 Там на кожному кроці « <g/> встає блідий жах <g/> » <g/> , там старанно розмальовується кожний деталь <g/> , що має застрашити читача <g/> .
doc#31 Зрештою <g/> , в той час і в тих обставинах це були речі загальновживані <g/> , і читач просто проходив повз них не помічаючи <g/> , бож вони були в кожному тексті <g/> .
doc#61 <p> Я сподіваюся <g/> , що читач не ремствуватиме за ці кілька уступів непотрібної « <g/> сповіді <g/> » критика <g/> , а натомість легше зрозуміє після них <g/> , чому з такою радістю прочитав я « <g/> Ману <g/> » <g/> .
doc#89 ) читача душливою еротикою чесних з собою самчиків і самиць <g/> , ніж дати такий Грандіозний малюнок української столиці <g/> , як <g/> , наприклад <g/> , картина Парижа в " <g/> Paris <g/> " чи " <g/> La Сигёе <g/> " Е. Золя <g/> » <g/> . </p>
doc#53 <p> Читач російськомовних писань Потебні <g/> , чи то наукових статтей <g/> , чи листів <g/> , не може не помітити <g/> , як рясно в них розкидані українські прислів'я та інші фразеологізми <g/> , і то не тільки в писаннях <g/> , адресованих українцям <g/> , а і в тих <g/> , що адресувалися до іншомовних читачів <g/> .
doc#62 <p> З винятковою докладністю й точністю коментар Скорупської розкриває суть і деталі <g/> , загальний характер і подробиці біографій діячів літератури <g/> , їхні ідеологічні прямування й конфлікти <g/> , кидає світло на їхню творчість і їхні інтимні переживання <g/> , внаслідок чого перед читачем постають не агіографічні схеми <g/> , до яких нас привчили <g/> , а живі люди в їхньому мисленні <g/> , переживаннях <g/> , почуттях <g/> .
doc#1 Основна засада Шевченкового стилю тих років — дати читачеві можливість уловити певну схему <g/> , певну лінію ( <g/> чи то у віршовій структурі <g/> , чи в будові речення <g/> ) <g/> , водночас не даючи цій схемі зматеріялізуватися <g/> .
doc#90 Бо в батальних сценах « <g/> Голубого Дунаю <g/> » читач легко вгадає школу Лева Толстого <g/> , а в пейзажних і в загальній манері показувати масу <g/> , давати колективний портрет через окремі постаті — школу « <g/> Фата Моргани <g/> » М. Коцюбинського <g/> .
doc#47 Не буду його тут цитувати <g/> , але хай читач <g/> , що любить поезію <g/> , перерве тут читати цю статтю й вдасться до цієї поетичної перлини <g/> .
doc#97 Кажу це з погляду того читача <g/> , що зветься « <g/> широким <g/> » <g/> , не фахівця з Шевченкової біографії <g/> .
doc#64 Для читача шкода <g/> , що Любченко майже не узагальнює баченого й чутого <g/> , що нема на сторінках малої брунатної книжечки ані філософських міркувань <g/> , ані виразної політичної програми <g/> , ані блискіток стилю <g/> .
doc#97 Містка полиця в твоїй <g/> , читачу <g/> , книгозбірні <g/> .
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>