Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#12 : без кінця <g/> , без краю <g/> , без ладу <g/> , без ліку <g/> , без пуття <g/> , без сумніву <g/> , в давнину <g/> , до відома <g/> , до вподоби <g/> , до краю <g/> , до лиця <g/> , до ноги <g/> , до побачення <g/> , до речі <g/> , до східсонця <g/> , з-за кордону <g/> , над силу <g/> , на зорі <g/> , на часі <g/> , під час <g/> , тим часом <g/> , як слід і т. д. </p><p> В сумнівних випадках треба використовувати словник <g/> , бо процес творення прислівників у сучасній мові плинний і тому встановити чіткі правила написання їх укупі чи нарізно не можна <g/> . </p>
doc#13 Цей Бог — він живе в речах <g/> , він живе в порядку життя <g/> , і немає істотного значення <g/> , чи похвалу йому співає соловей чи півень <g/> .
doc#15 На жаль він не обмежується на цьому глибоко правильному <g/> , хоч і трохи загальному <g/> , спостереженні ( <g/> яке <g/> , проте <g/> , ледве чи стосується повністю <g/> , як він думає <g/> , до називних відмінків заголовків <g/> , вивісок тощо <g/> , про що буде мова далі <g/> ] <g/> , а припускає далі - і то в досить категоричній формі <g/> , що тут " <g/> опущение глалола [ <g/> …
doc#15 Бо вказівний тип називних речень <g/> , міг привести до сучасних вказівних речень <g/> , до вживання називного відмінка в заголовках <g/> , вивісках і т. п„ але ледве чи можна виводити з нього те <g/> , що ми в даній роботі умовилися називати називними реченнями ( <g/> номінативні екзистенціяльні речення за Пєшковським <g/> , суґестиви уявлень за Марті <g/> ) - хіба може за дуже і дуже нечисленними винятками <g/> . </p>
doc#15 Далі Баллі констатує <g/> , що відрив членів речення в наслідок дисльокації спричиняється до затирання граматичних зв'язків <g/> ; часто в подібних випадках уже не можна точно визначити <g/> , сурядний чи підрядний зв'язок тут наявний <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> В. Свідзінський <g/> ) </p><p> Не зважаючи на їх велику архаїчність і синтаксичну неорганізованість чи може саме завдяки останній <g/> , конструкції такого типу дуже часті в сучасній розмовній мові <g/> , коли вона не зазнає спеціяльної організації і не одягається в літературно-прийняту і прийнятну форму <g/> .
doc#15 Чи це ряд підметів <g/> , чи це ряд означень <g/> , - називні речення можуть розглядатися як результат розпаду в наслідок того <g/> , що окремі члени ряду набирали такої повноцінности <g/> , яка не могла миритися з їх перебуванням в основному первісному реченні <g/> . </p>
doc#15 <p> Але ніщо не змушує нас уважати <g/> , що називні речення всі і завжди виникали чи повинні були виникати в результаті розпаду рядів <g/> , прориваючи тісні для них межі того речення <g/> , в якому вони спершу перебували <g/> .
doc#16 Але саме так на практиці поводиться масова людина <g/> , коли вона говорить <g/> , доповідає або пише <g/> » ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> ; « <g/> Але масова людина почувала б себе пропащою <g/> , якби занурилася в дискусії <g/> , тому вона інстинктивно цурається визнати цю об'єктивну інстанцію <g/> » ( <g/> с. 48 <g/> ) <g/> ; « <g/> Суспільний провід захоплює людина <g/> , яку засади культури лишають холодною <g/> » ( <g/> с. 53 <g/> ) <g/> ; « <g/> І такими стають усі масові рухи <g/> , що в своїй однобічності заводять кулачний бій з тією чи тією частиною минулого <g/> , замість того <g/> , щоб поступово сприйняти все минуле <g/> » ( <g/> с. 62 <g/> ; сторінки за німецьким виданням <g/> : « <g/> Der Aufstand der Massen <g/> » <g/> , 1947 <g/> ) <g/> .
doc#16 Бо про який же народній ґрунт може говорити вчення <g/> , яке зневажає народ як « <g/> свинопасів <g/> » і дивиться на нього як на свиней <g/> , бидло чи отару <g/> ?
doc#17 Кулішеві як політикові робітництво могло імпонувати чи ні <g/> ; як авторові « <g/> Народнього Малахія <g/> » воно йому нічого не могло дати <g/> .
doc#18 Ні народ <g/> , ні його пророк <g/> , « <g/> душа їх душі <g/> » <g/> , завжди знов таки « <g/> проводир незрячий <g/> » <g/> , не знають <g/> , чи вони досягнуть своєї мети <g/> , а навіть коли досягнуть <g/> , що це справді означатиме <g/> .
doc#21 Він прийняв усі наші умови <g/> , тільки висловив сумнів <g/> , чи хтось поїде до Самчука і чи це потрібне <g/> .
doc#21 <p> У житті він завжди був сповнений думок і теорій <g/> , але був вихований у делікатності <g/> , в якій було і щось від стриманости борщівських селян ( <g/> він радо згадував свою батьківщину <g/> , він взагалі не перекреслював ні в чому свого минулого <g/> , він згадував замилувано і Борщівщину <g/> , і Загреб <g/> , і — пізніше <g/> , вже в Америці — Мюнхен <g/> ) <g/> , але було і щось від довоєнної церемонности галицького містечка чи й Львова <g/> , отой стиль галицького “ <g/> цілу-руці <g/> ” <g/> .
doc#21 Але й виринало в мене побоювання <g/> , чи це не стара етнографічність у новочасному пальтечку <g/> .
doc#22 Інакше кажучи <g/> , справжню запальничку <g/> , — все одно чи для цигарок <g/> , чи для атомних бомб <g/> , — можна від Заходу перейняти <g/> , але під умовою <g/> , що її вирвано з психологічного контексту « <g/> чужих Америк <g/> » і включено в контекст « <g/> ленінізму <g/> » <g/> . </p>
doc#23 <p> Після широких варіяцій на тему <g/> , де ж можуть перебувати думи <g/> , себто його поезія <g/> , його надхнення — чи в морі <g/> , чи за морем <g/> , чи по скелям <g/> , по бескидам <g/> , чи з панами вельможними ( <g/> випад проти Шевченка <g/> ?
doc#23 <p> Чи під вінцем <g/> , чи в могилі <g/> , чи в буйному морю <g/> ! </p>
doc#24 Перше <g/> , ніж говорити про символічне значення виведеної в творі Жінки <g/> , подивімось <g/> , чи не дано в творі безпосереднього образу України — і який характер цей образ має <g/> . </p>
doc#24 І коли життя і Україна <g/> , чи життя-Україна заходить у хату автора — чи не є це найкраща автохарактеристика Любченкової творчости взагалі <g/> ? </p>