Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 У Караваджо на першому <g/> , центральному місці не апостол Павло <g/> , а кінь <g/> , з якого той упав <g/> , власне задня частина коневого тіла <g/> .
doc#6 Звідси його гістеричне <g/> , корчійне <g/> , екстатичне <g/> , самонищівне захоплення малюванням <g/> , писанням і молитвою <g/> , що діяли як наркотик протягом усього його життя <g/> , відколи він покинув уживати таблетки <g/> , що їх він називає B.M.R. </p><p> Назвотворення було <g/> , отже <g/> , частиною мистцевої “ <g/> наркоманії <g/> ” <g/> , напівбожевільного намагання ствердити свою віру в собі й поширити її в світі <g/> .
doc#6 Дивлячися на його картини <g/> , ми можемо забути їхню історично-мистецьку генезу <g/> , але з нами залишиться те <g/> , що зробило їх неповторними й <g/> , кінець-кінцем у цьому сенсі <g/> , нашими <g/> , частиною культури нашого сьогодні <g/> , нашого естетичного світу <g/> .
doc#6 <p> Велика частина таких імен виразно походить з нормальної програми для студентів англістики в ті роки — Мілтон <g/> , Донн <g/> , Шекспір <g/> , Спенсер <g/> , Свіфт <g/> , Томас Ґрей <g/> , Джейн Остен <g/> , Джордж Еліот <g/> ; до цього додається трійця із загально-освітного навчання — Платон <g/> , Арістотель <g/> , Тома Аквінський <g/> .
doc#6 Не раз Курилик шукав гри відтінків того самого кольору в одній картині <g/> , і то не тільки між частинами одягу однієї людини або між одягом і тлом <g/> , як це робило багато його попередників <g/> , згадати б хоч Веласкеса або <g/> , геть пізніше <g/> , Вістлера <g/> , але й між іншими площинами картини <g/> , як тепер роблять багато абстракціоністів <g/> , як от хоч би Ад Райнгардт <g/> .
doc#6 Хоч <g/> , як і накладання кольору на подібний колір <g/> , ця площинність замаскована нібито реальністю речей <g/> , отже <g/> , не суто абстрактна <g/> , але часто ці площини охоплюють таку велику частину полотна <g/> , що все воно перетворюється <g/> , власне <g/> , на гру різнокольорових площин <g/> .
doc#6 Але не становило б великої трудности — при бажанні — ці площини розбити якимись предметами <g/> , а ще легше було б не робити їх такими великими <g/> , збільшивши частину <g/> , відведену небу <g/> , яке можна було б позбавити площинного характеру <g/> , розбивши його геометрію контурами хмаринок <g/> .
doc#6 ще раз “ <g/> Під осінь життя <g/> ” <g/> , ч. 5 тощо <g/> ) <g/> , — це не тільки вияв мистцевої філософії чи світовідчування <g/> , це також складова частина техніки площин <g/> , зіставлених одна з одною або накинених одна на одну <g/> . </p>
doc#6 Однак він його порушував <g/> , найра- дикальніше тоді <g/> , коли наважувався винести частину дії <g/> , ба навіть частину показаних осіб або речей поза рамку картини <g/> .
doc#6 Однак він його порушував <g/> , найра- дикальніше тоді <g/> , коли наважувався винести частину дії <g/> , ба навіть частину показаних осіб або речей поза рамку картини <g/> .
doc#6 Але маляр воліє лишити частину його ноги поза картиною <g/> , відрізати її рамою <g/> .
doc#6 Це посилює динамізм картини <g/> , а може <g/> , мас й ідеологічну функцію — показати <g/> , що картина — тільки частина дійсности <g/> , що дійсність існує і що оборона природи проти людського втручання — явище такої сили <g/> , яке не вкладається в рамки <g/> .
doc#6 У “ <g/> Підвіз снопів до молотарки <g/> ” <g/> , з колекції С. I. L. <g/> , віз із снопами <g/> , на передньому пляні перетятий рамою <g/> , ми не бачимо його задньої частини <g/> .
doc#6 Особливо радо Курилик виносить поза раму картини частину автомобіля — приміром у “ <g/> Маляр <g/> ” і в “ <g/> Літній котедж Маланчака <g/> ” ( <g/> у тому ж каталозі — ілюстр <g/> .
doc#7 <p> Хоч я й не питав — признаюся прилюдно — дозволу в редакції « <g/> Києва <g/> » ( <g/> на обкладинці написано <g/> : « <g/> Передрук за дозволом редакції <g/> » <g/> ) <g/> , але наважуюся передрукувати і другу частину вірша Зуєвського <g/> : </p><p> Так нездогадно <g/> , мов на травах Це все <g/> , що ми несли <g/> , </p><p> У перших зацвітах вогнявих — </p><p> Віконниці з імли <g/> , </p><p> І днів здобуток нерозтлінний Пильнує шати всім <g/> , </p><p> Де сторожкі зелені стіни Звели нам рідний дім <g/> . </p>
doc#7 « <g/> Так нездогадно <g/> » — безперечно частина головного речення <g/> .
doc#7 Якщо читач витримав їх <g/> , то можна перейти до цікавішої частини <g/> .
doc#7 Або коли частину гачків лишити порожніми <g/> , простягненими в порожнечу <g/> ?
doc#8 Та в суті речі це не було новою тезою <g/> : це було тільки ствердження старої його тези про незалежність різних сторін розвитку суспільства чи націй як частин людства <g/> , в даному випадку — держави і культури <g/> .
doc#9 <p> Пізніше частина матеріалу моєї « <g/> Галичини <g/> » ввійшла до моєї книжки « <g/> Українська мова в першій половині двадцятого століття ( <g/> 1900—1941 <g/> ) <g/> .