Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> У Харкові є два пам'ятники Сковороді <g/> , обидва серйозні — один на місці фортеці козацьких часів <g/> , другий у Салтові — прикраса педагогічного інституту ( <g/> чи то пак університету <g/> ) <g/> .
doc#2 Я хочу подивитися на поезію Лятуринської з перспективи часу <g/> .
doc#4 Цікаво <g/> , що конкретність цих деталів <g/> , їхня видющість <g/> , запахи й звуки тим конкретніші <g/> , чим ми далі від них у часі <g/> , і вершиною цієї теплої конкретности є поезії « <g/> Гавкає собака <g/> » і « <g/> Ранок <g/> » <g/> , написані 1979 і 1982 р. <g/> , тоді як нічого <g/> , так таки нічого з цих живих подробиць не знайдемо в « <g/> старих <g/> » поезіях <g/> , себто посталих до 1937 р. <g/> , де радше подибуємо щось про парк а 1а Борисов-Мусатов або про сади <g/> , де « <g/> тюльпани паленіють І з неба тисячі зірок <g/> » — усе суто книжкового походження <g/> . </p>
doc#5 Він не потривав хоч трохи довшого часу <g/> .
doc#6 Скомпресованости двадцятип'ятирічного розвитку в житті канадського імгранта в одній картині Курилик хоче осягти тим <g/> , що показує на ній фармера <g/> , який оре землю плугом з трьома волами в запряжці тоді <g/> , як коло будинка працює механічна пила — знаряддя різних епох <g/> , що <g/> , твердить він <g/> , не співіснували в реальному часі <g/> .
doc#6 Обидва ці світи — в своїй сутності—становлять одну субстанцію <g/> , і ця субстанція <g/> , як і час і простір — не істотні <g/> , бо все через усе веде до одного <g/> , і це одне зветься Бог <g/> .
doc#6 <p> Звичайно <g/> , немало в Курилика назв традиційного типу <g/> , що окреслюють тему картини ( <g/> “ <g/> Докір сумління <g/> ” <g/> ) <g/> , приналежність до певної місцевости ( <g/> “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” <g/> ) або до певного часу ( <g/> “ <g/> Клечальна неділя <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#8 Скрізь його цікавила проблема епохи і надепохального <g/> , того <g/> , що лишається для всіх епох <g/> , — він любив говорити <g/> , що історизм — у наш час пережиток <g/> , що сьогоднішня людина в своїй суті не різниться від печерної <g/> , що людина зміняє світ навколо себе <g/> , але не себе <g/> .
doc#9 ще є час <g/> ) <g/> .
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#9 <p> 4. Все більше шириться конструкція з прийменником за з родовим відмінком іменника на означення часу більш-менш довгої тривалосте ( <g/> « <g/> Серце ще і ще <g/> , як за юности палкої <g/> , буде битись гаряче <g/> » — В. Сосюра <g/> ) <g/> , хоч паралельно з нею можлива й конструкція з прийменником при з місцевим відмінком іменника <g/> , яка рішуче переважає в східноукраїнських говірках <g/> .
doc#9 Цей процес має свою паралель в історії літератури свого часу <g/> : виникнення сучасного жанру оди та свого роду класицизму ( <g/> який названо соціялістичним реалізмом <g/> ) <g/> .
doc#9 Іншими словами кажучи <g/> , сліди <g/> , що залишались з часів галицьких впливів <g/> , були структурно витерті <g/> , але матері- яльний склад мови залишився все-таки збережений <g/> . </p>
doc#9 Подібно до Галичини вона зберегла етимологічний правопис <g/> , у той час коли Сербія прийняла рішуче фонетичну орфографію <g/> .
doc#9 <p> Далеко природніше буде вбачати в північноукраїнських елементах мови поета <g/> , число яких <g/> , до речі <g/> , до часу заслання Шевченка не меншає <g/> , а радше більшає <g/> , вплив на нього <g/> , з одного боку <g/> , безпосередньо літературної традиції <g/> , а з другого і головне <g/> , — вплив його друзів і знайомих з поміщицько-письменницьких кіл <g/> .
doc#10 Найважливіше заперечення висунув А.Бескровний10 <g/> ) <g/> : він виявив дифтонги з висхідним наголосом у п'ятьох селах <g/> , що творять український острів серед південно-російських говірок у Землянському повіті Воронізької губернії і що свого часу були засновані <g/> , імовірно <g/> , вихідцями з Західнього Полісся <g/> ; пізніше на дифтонги з висхідним наголосом у крайніх північно-західніх українських говірках указав ( <g/> у згадуваній статті <g/> ) В.Курашкєвич <g/> .
doc#10 Південно-східні говірки Ганцов слідом за Михальчуком уважає за наслідок вимішування на степовому і почасти лісостеповому просторі представників південно-західніх і північних говірок <g/> ; нове в Ганцова те <g/> , що він відносить постання цих говірок на пізніший час — 16—17 сторіччя ( <g/> 5 <g/> , 83 <g/> , 110 <g/> ) і підкреслює їх південно-західну основу <g/> , що визначила їх фонетичну систему <g/> , тоді як північні говірки вплинули більше на морфологічну систему <g/> , бо вона була простіша на півночі ( <g/> 5 <g/> , 121 і далі <g/> ) <g/> .
doc#10 <p> Як погляди на окремі питання генези й історичного розвитку української мови в Ганцова зазнали розвитку й змін попри короткий час його наукової діяльності <g/> , так змінювалися <g/> , а радше ширшали і його методологічні засади <g/> , хоч загалом вони не тільки не були ним виразно зформульовані в якихось теоретичних виступах <g/> , а навіть і в суті справи не викристалізувалися в викінчену систему <g/> . </p>
doc#10 У зв'язку з загальним прискоренням темпу мови останній складник поліфтонтів у нові часи послаблюється <g/> , і відбувається процес монофтонгізації їх <g/> .
doc#11 Вона буде коротка <g/> , позичаємо її в Олександра Грибоедова <g/> , розтерзаного свого часу на криваві шматки на вулицях Тегерана <g/> , розтерзаного <g/> , мовляв Шевченко <g/> , за ката <g/> . </p>