Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 зустріч із громадянином Галицьким у Харкові <g/> . Цього можна було сподіватися <g/> , і воно тоді сталося <g/> , і
doc#9 мали б простягатися зазіхання кожного з них <g/> . Цього обидві ці статті не зробили <g/> . </p><p> Не зробила цього і
doc#9 років тому <g/> , стало неможливим <g/> . Цього могли вимагати тільки люди <g/> , далекі від
doc#9 світу <g/> » — Ч. 35 <g/> ; рос <g/> . гражданин <g/> ) <g/> , вияснити ( <g/> « <g/> Цього питання я ще собі не вияснила <g/> » — Ч. 35 <g/> ; рос <g/> .
doc#15 сти її <g/> , відсутности зв'язку з народною мовою <g/> . Цього не сталося з називними реченнями <g/> , вони
doc#16 Донцова неможливо <g/> . А відповідати но суті <g/> … Цього ніколи не робив Донцов <g/> . Його метода <g/> :
doc#17 або Мадам Аполінару яскравішими <g/> , ніж Малахій <g/> . Цього не мусіло б бути <g/> . Сірість <g/> , стушкованість
doc#25 методи в лінґвістиці <g/> . </p> <p> Цього не було в сучасних Михальчукові українських
doc#27 браму позичанням з російської мови взагалі * <g/> . Цього Куліш був цілком свідомий <g/> . </p><p> 1 Осібно слід
doc#31 трилогії <g/> » <g/> , пункт неприйняття масовізму <g/> . Цього пункту він відкинувся недвозначно в своєму
doc#31 » знаходимо розмови Хвильового з самим собою ( <g/> « <g/> Цього досить <g/> ? Гадаємо <g/> , досить <g/> ! » <g/> ) <g/> , з уявним читачем (
doc#34 цієї людини <g/> , треба її свідомої волі <g/> . </p> <p> Цього не показав Осьмачка в своїй повісті <g/> , і це
doc#40 на перше місце в реченні висуваються присудки <g/> . Цього типу порядку слів <g/> , наприклад <g/> , дуже до речі вжив
doc#40 може бути досягнене і через узагальнення <g/> . Цього можна досягти вживанням першої особи множини
doc#43 логіки так званого тверезого розуму <g/> . Цього нема в « <g/> Раї <g/> » <g/> . Романом можна назвати твір хіба в
doc#45 певен <g/> , чи ситуація в майбутньому не зміниться <g/> . Цього погляду він і пізніше не змінив <g/> . </p><p> Стосунки
doc#49 ( <g/> і глядач <g/> ) бачать усе з однієї уявної точки <g/> . Цього ніби не потребувало Середньовіччя <g/> . Воно могло
doc#51 створеної ними школи <g/> , зв'язок їх з ґрунтом <g/> . Цього українські передреволюційні мовознавці не
doc#54 і твір кінчаються в передостанніх строфах <g/> . Цього не знають радянські цензори <g/> . Але що з того <g/> , що
doc#61 гаслом заперечення аполітичного мистецтва <g/> . Цього <g/> , на жаль <g/> , не розуміють ті емігрантські кола <g/> , що