Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Шарж на імітаторів Руссо </p><p> Можна було б почати від народження героя <g/> , і тоді це виглядало б <g/> , наприклад <g/> , так <g/> : Н. <g/> , офіційно — громадянин Н. <g/> , народився в селі Пришийкобиліхвіст над ставком Вишневим коло хати <g/> .
doc#0 Було це чи то на Коняччині <g/> , чи то на Кобилетопщині <g/> , котре з двох — сказати важко <g/> , бо в обох райцентрах собори давно пішли на службу культурі <g/> , а пам'ятники Великому Вождеві були стандартні <g/> .
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#0 Спримітивізовано <g/> , але показав уламки цих процесів Олесь Гончар у своєму « <g/> Циклоні <g/> » <g/> , який він назвав романом <g/> .
doc#0 Гітлерівська Німеччина намагалася відродити настрої 1914 року <g/> , але це їй не дуже вдавалося <g/> .
doc#0 Певна річ <g/> , він знав би <g/> , що ця війна не була його <g/> .
doc#0 Відчуття було правильне <g/> , від цього вибору розмовці вже не відходили <g/> .
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#0 Розмова <g/> , якщо назвати це розмовою <g/> , тривала близько дев'яти годин <g/> , два « <g/> службовці <g/> » явно потребували чергування <g/> , мабуть <g/> , теж підкріплень <g/> .
doc#0 Які думки снувалися під час цілоденної відсутности чоловіка в голові його дружини <g/> , — це його гостителів не турбувало <g/> . </p>
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях-припущеннях <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#0 Н. запитав <g/> , чи треба лишити записку громадянці Н. <g/> , і йому сказано <g/> , що робити цього не слід <g/> .
doc#0 Розмова <g/> , якщо назвати це розмовою <g/> , тривала близько дев'яти годин <g/> , два « <g/> службовці <g/> » явно потребували чергування <g/> , мабуть <g/> , теж підкріплень <g/> .
doc#0 Які думки снувалися під час цілоденної відсутности чоловіка в голові його дружини <g/> , — це його гостителів не турбувало <g/> . </p>
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях- припущеннях <g/> .
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#0 І Н. <g/> , було відомо Галицькому <g/> , сказав <g/> , що ця постанова перегороджувала дітям колгоспників доступ до навчання у вищих школах <g/> .
doc#0 Він це й зробив <g/> , як належало <g/> .
doc#0 Це була « <g/> помилка <g/> » <g/> , і груба <g/> .