Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#102 , і мене це досить мало обходить <g/> , треба сказати <g/> . </p><p> Це була наша остання зустріч <g/> . </p><p> Т. С. <g/> : І все-таки <g/> ,
doc#102 , який Вам скаже про певні риси його характеру <g/> . Це ще з тих років <g/> , коли він був студентом <g/> . На
doc#102 . На першому курсі Газетного технікуму <g/> , це десь в 30-ті роки було <g/> , не пригадую <g/> , якого точно
doc#102 , але після розподілу опинився в найкращій <g/> . І це заслужено <g/> . Він вже тоді виділявся <g/> . І я
doc#102 він майже без помилок чи без помилок <g/> , а в ті роки це було рідкісне явище <g/> , бо народ був не дуже
doc#102 . Усе він знає <g/> , усе вміє <g/> , в оцій маминій сорочці — це було дуже мило дивитись <g/> . Це у вересні було <g/> . У
doc#102 маминій сорочці — це було дуже мило дивитись <g/> . Це у вересні було <g/> . У грудні я бачу — новина <g/> : Гончар
doc#102 швидко еволюціонував <g/> . І так воно й пішло від цього аж до « <g/> Собору <g/> » <g/> . </p><p> Він талановитий <g/> , не піддаю
doc#102 писати так як треба <g/> , так як вимагається <g/> , то це його й загубило як письменника <g/> . Це йому
doc#102 , то це його й загубило як письменника <g/> . Це йому забезпечило всякі премії <g/> , всякі нагороди
doc#102 як письменника <g/> . І <g/> , скажімо <g/> , якщо ви прочитаєте цей « <g/> Циклон <g/> » <g/> , наприклад <g/> , то це — жах <g/> , це просто жах <g/> .
doc#102 якщо ви прочитаєте цей « <g/> Циклон <g/> » <g/> , наприклад <g/> , то це — жах <g/> , це просто жах <g/> . Трудно уявити собі <g/> , що таке
doc#102 цей « <g/> Циклон <g/> » <g/> , наприклад <g/> , то це — жах <g/> , це просто жах <g/> . Трудно уявити собі <g/> , що таке може
doc#103 ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі
doc#103 чогось соромитися <g/> . Я ніколи нікого не зрадив <g/> . Це абсолютно щиро й однозначно <g/> . Моє сумління
doc#103 , два томи яких нещодавно побачили світ <g/> , — це бажання розставити всі крапки над « <g/> і <g/> » чи <g/> , радше
doc#103 передати <g/> , що з нею впродовж життя відбувалося <g/> . Ці два томи <g/> , присвячені добі мого життя в Україні й
doc#103 що багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були ще живі <g/> . Я відкладав <g/> , і відкладав
doc#103 у світ доти <g/> , доки вважав себе ще за живу людину <g/> . </p><p> Ця книга написана як спогади автора <g/> . Але мені
doc#103 може зайти людська фантазія <g/> . Зрештою <g/> , мені до цього не звикати <g/> . До того ж <g/> , це цілком природно <g/> , що