Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Правда <g/> , Сковорода не часто сміявся ( <g/> цю функцію він передав Гоголеві <g/> ) <g/> , але до сміху й жартів він ставився з відкритим серцем <g/> .
doc#59 розледарюючою хвилястосонною мовою Терпилишиного стилю <g/> » <g/> , цю « <g/> велику чорну оксамитову мишу <g/> , з білим мереживом на шиї й з льорнетом на довгому ланцюжку <g/> » <g/> , що вкочується завжди в кімнату <g/> , мов на коліщатах <g/> .
doc#66 Чи може театр відтворити це горіння думки <g/> , цю напоєність слова думкою <g/> ?
doc#6 На жаль <g/> , цю незвичайну ( <g/> не чув <g/> , щоб Рафаель чи Рембрандт лишили по собі щось подібне <g/> ) “ <g/> серію <g/> ” <g/> , мабуть <g/> , розбито <g/> , бо картини ці продавалися вроздріб <g/> . </p>
doc#59 Він спізнав Ларису <g/> , цю грішну Беатріче <g/> , що <g/> , породивши сина ( <g/> символічного <g/> ?
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#72 І <g/> , нарешті <g/> , цю методу однаково не вдалося б застосувати до часу <g/> , хоч і не надто віддаленого <g/> , а все ж минулого <g/> , до років 1900-1941. Деякі висновки про становище мови і причини <g/> , що зумовлюють вибір чи не-вибір її як засобу спілкування <g/> , доводиться робити опосередковано <g/> , на підставі фактів <g/> , не пов'язаних безпосередньо з мовознавством <g/> : шкільної системи й стану освіти <g/> , преси <g/> , видання книжок та інших виявів культурного життя <g/> .
doc#59 <p> Хіба можна забути Галоччину матір Ганну Олексіївну <g/> , цю петербурзьку ґранд-даму <g/> , що розмовляє по-французьки <g/> , а коли вже заговорить по-українськи <g/> , то « <g/> спроквола <g/> , немов вростаючи ще міцним сопраном у мелодію наталко-полтавської мелодрами <g/> …
doc#84 , буддистка <g/> , поцілувала йому <g/> , німцеві <g/> , молодому <g/> , руку <g/> . </p><p> Цю подію <g/> , цю леґенду розповіла мені Катря Гриневичева — може <g/> , найменш провінційна і найбільш аристократична з усіх
doc#40 Займенник цей відміняється так само <g/> , як той <g/> , тільки перед усіма голосними <g/> , крім е <g/> , и <g/> , звук ц- буває м'який <g/> , так що вживаються форми цього <g/> , цьому <g/> , ця <g/> , цю <g/> .
doc#40 <p> Під впливом прикметників займенники та <g/> , ту <g/> , ця <g/> , цю <g/> , те <g/> , це і навіть зрідка наше <g/> , ваше можуть діставати нестягнене закінчення <g/> : тая <g/> , тую <g/> , цяя <g/> , цюю <g/> , цеє <g/> , нашеє <g/> , вашеє <g/> , напр <g/> .
doc#76 Почну з подання загальної схеми мовного розвитку на східноєвропейській рівнині на схід від Карпат і від пущ на захід від Дніпра <g/> , щоб уже потім заповнити її <g/> , цю схему <g/> , найвизначнішими мовними фактами <g/> , звичайно <g/> , оминаючи деталі ( <g/> великою мірою обговорені в моїх попередніх працях <g/> , зокрема 1 — 4 <g/> , вищеназваних <g/> , насамперед у праці 3 <g/> ) <g/> . </p>
doc#24 Історія подбала за те <g/> , щоб її <g/> , цю коротісіньку еру <g/> , досить виразно окреслити в часі <g/> .
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .
doc#47 У поезіях « <g/> Ряст <g/> » і « <g/> Вишневий цвіт <g/> » цю динаміку <g/> , силу <g/> , непогамованість та їхню підпорядкованість річному ритуалові зміни в повторності відтворено безособовими реченнями <g/> : не « <g/> вже росте ряст <g/> » <g/> , а « <g/> вже пішло в долині рястом <g/> » <g/> , не квітнуть вишні в садках <g/> , а « <g/> пішло <g/> , пішло садами <g/> …
doc#40 <p> Найменше здатна до таких транспозицій перша особа однини <g/> , — бо вона означає особу мовця <g/> , а цю особу годі перенести на інших <g/> .
doc#81 Партійні чистки в протилежність типовим партійним зборам не тільки були відкриті для публіки <g/> , а цю публіку на них заганяли <g/> .
doc#84 Навіть нещасна картопля <g/> , — ота <g/> , що бульба <g/> , чи то пак бараболя <g/> , — українська картопля солодка <g/> , а цю німецьку хоч цукром посипай <g/> !
doc#9 І <g/> , приймаючи існуюче за розумне <g/> , дане за доцільне <g/> , І. Нечуй-Левицький і переносив автоматично цю лексику до своїх творів <g/> , не помічаючи <g/> , що цим він заходить у безвихідну суперечність з проголошеними ним же самим принципами національности й народности в літературі <g/> , з пожаданою ним самим вимогою відштовхування від російської літератури й культури <g/> . </p>
doc#35 Боронив <g/> , правда <g/> , Лазар Баранович автономію української церкви <g/> , але коли автономію цю зламано <g/> , він не спромігся на хоч скільки виразний опір і в лисі і до царів писав <g/> : « <g/> Да буду зі всією єпархією моєю просі о під благословенням святішого патріярха московського <g/> , як і інші великоруські архиєреї <g/> , і хай наступники мої поставляються в Москві <g/> , а не в Києві <g/> » ( <g/> 1688 <g/> ) <g/> . </p>