Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Плеоназмом ( <g/> цим словом окреслюють різні синтаксичні фігури <g/> ) будемо називати вживання в реченні слів одного кореня <g/> , поставлених у граматичну залежність одне від одного <g/> , напр <g/> .
doc#15 Називні речення <g/> , як ми бачили з попередньої аналізи <g/> , - спадкоємці речень або тих частин речень <g/> , які відриваючися від основної частини речення і усамостійнюючися <g/> , набирали функції речення ( <g/> цим вони нагадують неповні речення - про це далі <g/> ) <g/> .
doc#40 Одначе і чергування е <g/> : о зовсім непродуктивне <g/> ; давніше воно охоплювало більше слів <g/> ; ба навіть у деяких з наведених слів у живій мові є тенденція позбутися цього чергування ( <g/> цим зокрема пояснюється досить поширена вимова шости замість поправного шести <g/> ) <g/> . </p>
doc#81 Було в ньому <g/> , в його обережній машкарі-посмішці щось від « <g/> человека из ресторана <g/> » <g/> , цим він у пізніші роки нагадував мені Михайла Ореста <g/> , брата Миколи Зерова <g/> , теж людини висококультурної <g/> , але дрібничкової <g/> , хоч у Миколи Миколайовича я не помічав такої заздрісности й затаєної злоби <g/> .
doc#72 Тут Раковський писав <g/> : </p><p> Звичайно <g/> , цим ми зовсім не думаємо “ <g/> заперечувати <g/> ” ні української мови <g/> , ні певної української національної самосвідомости <g/> , але це покищо є потенційна сила <g/> , розвиткові якої форма радянської влади не тільки не заважатиме <g/> , але <g/> , навпаки <g/> , створить для неї умови повного розквіту <g/> .
doc#99 <p> Але читач Забужко не схильний вірити простоті <g/> , і тут приходить на допомогу контекст <g/> , цим разом не європейський <g/> , а імперсько-совєтський <g/> . Пам'ятаємо <g/> , поділ поетичних збірок на дві частини
doc#9 Уже « <g/> в початку вісімдесятих років київська українська громада ( <g/> так звана " <g/> Стара Громада <g/> " <g/> ) щорічно відпускає певні кошти на поїздку до Галичини кількох молодих членів <g/> »6 <g/> , надаючи <g/> , певна річ <g/> , цим подорожам чималого виховного значення <g/> .
doc#40 У непрямих відмінках числівників від два до десять <g/> , а також двадцять <g/> , тридцять <g/> , сорок він скрізь переходить на останній склад <g/> , цим самим протиставляючи форму називного відмінка формам непрямих відмінків <g/> : двома <g/> , п'ятьох <g/> , п'яти <g/> , вісьмома <g/> , сорока <g/> , сорокма <g/> .
doc#28 Цю книжність <g/> , кабінетність <g/> , підкреслену очитаність і вченість слід уважати за останню важливу рису сучасного клясицизму <g/> , якою він <g/> , до речі <g/> , відрізняється від старого <g/> , цим виправдуючи додаток нео- ( <g/> хоч <g/> , по суті <g/> , може більше личило б за це додавати не нео- <g/> , а палео- <g/> , або архео- до слова клясицизм <g/> ) <g/> . </p>
doc#80 <p> Усі ці світи мають бути зметені дуже скоро хвилею більшовицької революції <g/> , яка в своїй програмовій частині репрезентована Станиславом Бирським <g/> , одним з тих <g/> , хто — сам кандидат на знищення — палко й іраціонально проповідує прийдешнє знищення всього чужого й відмінного <g/> , а в своїй технічній частині секретарем Комітету охорони пам'яток старовини й мистецтва Петром Івановичем Стрижиусом <g/> , цим непомітним Гвинтиком машини <g/> , який переживає всіх тих <g/> , хто виступає як особистість <g/> .
doc#40 Одначе ті іменники <g/> , що мають наросток -ов ( <g/> -ов <g/> , -ев <g/> ) <g/> , зберігають старе закінчення -у <g/> ; цим уникається подвійного вживання звукосполуки -ов- <g/> : Львів — Львову ( <g/> а не Львовові <g/> ) <g/> , Чернігів — Чернігову <g/> , Петров </p><p> — Петрову <g/> , острів — острову ( <g/> але спів — співові <g/> ) <g/> .
doc#35 Він настроїв її по- своєму <g/> , на свій суворий моралізаторсько-раціоналістичний лад <g/> , але цим тільки збільшив безплідність <g/> , без- відгомінність її співу <g/> .
doc#1 Тепер Т. Шевченко знову звертається до цієї теми <g/> , але цим разом розкриває її у 12-ти рядках <g/> : </p><p> Титарівна-Немирівна </p><p> Гаптує хустину <g/> . </p>
doc#82 Але цим не все сказано <g/> .
doc#33 Але цим він тільки зраджує <g/> , що для нього самого інші <g/> , вищі питання не існують <g/> .
doc#40 Особливо небажані чергування к <g/> : ц <g/> , коли к становить собою наросток <g/> , бо цим затирається значення наростка <g/> .
doc#80 Залежність від Карко зраджує те <g/> , що всі дійові особи повісти Домонтовича виступають у романі Карко <g/> , а багато з них вигадані цим останнім і не спираються на історичні джерела <g/> .
doc#19 Такий є Перетятько з його виставкою різних горілок <g/> , що кожна з них має в нього свою пестливу назву <g/> ; його дружина <g/> , « <g/> тендітна городянка <g/> » <g/> , що час від часу виписує собі з міста « <g/> дохтуря <g/> » для розваги <g/> ; Олеся Буркунів- на — ставна красуня <g/> , героїня молодечого роману Загребиного і кубанська Кармен <g/> , — дочка хорунжого Не- дригайла Олеся <g/> , що таки зуміла <g/> , створивши в домі пекло <g/> , визволитися цим від осоружного нелюба- чоловіка і забезпечити собі волю почуття <g/> ; хорунжий Недригайло <g/> , що найбільше цінує в людині молодецьке вміння пити <g/> , гуляти й битися і віддає свою дочку за явного « <g/> махамета <g/> » <g/> , полонившися його широкою вдачею <g/> ; далі з'являється в розповіді небіжчиця Загребина дружина Ганна Сидорівна <g/> , що вміла дати господі лад і била всемогутнього полковника Загребу по щоках <g/> ; провінційно-бенкетовий віршомаз-п'яниця хорунжий Гергель <g/> , до якого <g/> , мовляв <g/> , далеко і Шевченкові <g/> ; зайда капітан Свістунов <g/> , що голяком одружився з багатою чорноморкою і тепер гримить на ввесь край <g/> ; полковник Терпуг <g/> , що в нього
doc#92 Ставлення американського інтелектуала до Европи здебільшого визначається цим комплексом — людина визнає багато в чому вищість європейської культури <g/> , але тим більше підносить американську <g/> , навіть її найгірші боки <g/> , її найпримітивніші вияви <g/> .
doc#16 А може йому попався примірник з вирваним цим уступом <g/> ?