Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Я вперто викладав тільки на українському відділі <g/> , хоч цим намагаючися зробити underdog-а менше underdog-ом <g/> .
doc#75 Це Сенченко окцелентував <g/> : « <g/> Всяка краса для мене цінна незалежно ні від чого <g/> .
doc#94 Або це пер-ґюнтівське « <g/> обійди по кривій <g/> » <g/> , не ставай на прю <g/> .
doc#24 Справді <g/> , чому <g/> , звідки в творі Любченка з'явилися ці елементи раціоналістичного характеру <g/> ?
doc#22 Вона мешкає в Шайо <g/> , п люблять прості люди цієї околиці Парижу <g/> , вона любить їх <g/> , але що робиться в світі <g/> , — цього вона просто не помічає <g/> .
doc#60 Головна проблема сучасної української мови <g/> , це — проблема російських слів і слів <g/> , які приходять до української мови через російську мову <g/> .
doc#27 » І це після того <g/> , як у пожежі його підпаленого хугора кілька років перед тим згоріли мало не всі його рукописи <g/> , а цей підпал <g/> , ця пожежа й загибель були тільки провістям підпалів і пожеж революцій 1905 і 1917 років <g/> , де з димом пішли тисячі маєтків <g/> .
doc#69 Хоч мала й непевна <g/> , але це може бути поміч <g/> . </p>
doc#81 Але я їх бережу <g/> , ці дві речі <g/> , в них ніби вся моя біографія <g/> , від народження <g/> , через поневіряння в воєнній і повоєнній Европі аж до спроби нової стабілізації в Америці <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> але вже Фавст наказує переселити старих <g/> , а Мефістофель здійснює це як підпал їхньої хатини <g/> , і провістя богів про одночасну смерть обох здійснюється не ідилією проростання в дерева <g/> , а спільною загибеллю — спаленням у пожежі — </p><p> In wilden Kampfes kurzer Zeit </p><p> Von Kohlen <g/> , rings umhergestreut <g/> , </p><p> Entflammte Stroh <g/> , Nun lodert's frei <g/> , </p><p> Als Scheiterhaufen dieser drei <g/> . </p>
doc#84 Але це типова психологія людини функційної доби <g/> .
doc#9 власне бо задля близькости мови має вона велику силу слів <g/> , котрі не тільки не противляться нашому ухові <g/> , а мають такий вигук <g/> , немовби вони були притаманні українцям <g/> »4. Як приклад таких слів Олена Пчілка наводить слова <g/> : належний <g/> , цнотливий <g/> , урочистий і далі пише <g/> : « <g/> Хіба задля того мали б наші письмовці цуратись таких слів <g/> , що вони перше стали ужитими в польській літературі ( <g/> яко давнішій <g/> ) <g/> , — так це була б зовсім незмисленна увага <g/> »5. </p><p> Не розглядаючи тут дуже цікавої по суті позиції Олени Пчілки щодо стосунків української і польської мов — бо це виходить за межі нашої теми <g/> , — мусимо тут відзначити одне <g/> : принцип використання слів <g/> , спільних з польською мовою <g/> , як свого споконвічного добра <g/> , крім усього іншого <g/> , широко відчиняв двері до літературної мови багатьом і багатьом словам <g/> , уживаним у західноукраїнських <g/> , і зокрема галицьких <g/> , говірках <g/> .
doc#72 Тут Раковський писав <g/> : </p><p> Звичайно <g/> , цим ми зовсім не думаємо “ <g/> заперечувати <g/> ” ні української мови <g/> , ні певної української національної самосвідомости <g/> , але це покищо є потенційна сила <g/> , розвиткові якої форма радянської влади не тільки не заважатиме <g/> , але <g/> , навпаки <g/> , створить для неї умови повного розквіту <g/> .
doc#73 Якщо першим часто можна закинути вульгарність і примітивність <g/> , висунення на перший плян моментів біографічного <g/> , а не літературного характеру <g/> , то пародії Л. де-Маріні виявляють подивугідне вміння схоплювати особливості стилю різних письменників <g/> , а через відтворення цих особливостей — уміння показати якісь важливі грані особистосте пародійованого письменника <g/> .
doc#61 <p> Глибші <g/> , творчі натури не здатні на це <g/> .
doc#81 Але ми сприйняли цю несподівану авдієнцію <g/> , ці урочисті і з нашого боку не блискучі стилем промови про любов до України і до Вірменії — він і ми — як свого роду демонстрацію протимосковського характеру <g/> , так ми її пережили <g/> , і так вона нам сподобалася <g/> .
doc#92 Ця рецензія не була інспірована з Гарварду <g/> , її інспірація йшла від Білодіда і моєї з ним розмови в американському Кембріджі з йогр обуренням <g/> : </p><p> — З ким це узгоджено <g/> ? </p>
doc#81 З вікна поїзда я жадібно ковтав краєвиди Білоруси <g/> , простори боліт і широчезних річок <g/> , зокрема Березини <g/> , і свідомість краяла думка про наступну війну і про те <g/> , як нелюдськи тяжко буде воювати між цими водами <g/> , трясовинами й мочарами <g/> .
doc#40 ) <g/> , але літературна мова не знає цього сполучника в цій ролі <g/> .
doc#13 <p> Чи цей Бог може кудись привести <g/> , крім — до страшних трупів Чорних Долин <g/> ?