Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#31 Одночасна поява відповіді Хвильового показує <g/> , що редактор видання познайомив його з статтею Яковенка перед її друком <g/> , отже <g/> , літературна дискусія не виникла стихійно <g/> , її початок <g/> , можна думати <g/> , свідомо зорганізував редактор « <g/> Вістей <g/> » Василь Блакитний2. ( <g/> Це <g/> , до речі <g/> , показує <g/> , наскільки нісенітне є твердження Юрія Смолича про тривалу ворожнечу між Хвильовим і Блакитним <g/> .
doc#40 : « <g/> Альоша сів на канапу й оглянув кімнату ( <g/> минулі дії — минулий час <g/> ) <g/> , де виріс був ( <g/> це було в дальшому минулому <g/> ) і де нагромаджено тепер силу речей <g/> » ( <g/> Підм <g/> .
doc#81 Але йшли й такі невтральні опери <g/> , як « <g/> Фавст <g/> » Ґуно <g/> , « <g/> Євген Онєµін <g/> » і « <g/> Мазепа <g/> » Чайковського <g/> , « <g/> Аїда <g/> » Верді ( <g/> це там я стояв посеред Нілу <g/> ) і « <g/> Руслан і Людмила <g/> » М. Глінки <g/> , і « <g/> Лоенµрін <g/> » та « <g/> Танµойзер <g/> » Ваµнера <g/> , і « <g/> Демон <g/> » А. Рубінштейна <g/> ) <g/> .
doc#40 Цим пояснюється <g/> , що звук г може легко виникати перед початковими голосними ( <g/> Цей « <g/> придих <g/> » літературна мова має в словах горіх <g/> , гострий <g/> , ганус <g/> , Ганна <g/> , гарба <g/> , гармата <g/> , гаспид <g/> , гикавка <g/> ) <g/> , а з другого боку може легко затиратися в вимові між двома однаковими голосними <g/> ; особливо між двома о в швидкій вимові г часто випадає <g/> , так що слова того <g/> , дорогого можуть тоді звучати тоо <g/> , дорогоо і навіть дорооо <g/> .
doc#81 Каганович на це погодився тим легше <g/> , що це давало йому змогу усунути з прикладів у вправах ті <g/> , що походили з творів письменників <g/> , яких уже заарештовано ( <g/> це було обов'язкове <g/> ) <g/> , але й тих <g/> , про кого він думав <g/> , що вони можуть бути заарештовані <g/> .
doc#25 і повстало з дифтонгів <g/> , а саме <g/> : Ҍ що вимовлялося як дифтонг іе <g/> , втратило другу частину дифтонга <g/> , розвинувши першу <g/> ; е перед занепалим ь <g/> , подовжившися <g/> , теж перейшло в дифтонг іе і збіглося в своєму розвитку з Ҍ <g/> ; e перед занепалим ъ дало довге о <g/> , те саме сталося з о <g/> , перед занепалим ъ <g/> , ь <g/> ; цей довгий звук дифтонгізувався в уо <g/> , звідки через ряд дифтонгів ( <g/> типу уе <g/> , уи <g/> , уї <g/> ) досяг ступеня і <g/> , тоді як північні говірки затримали дифтонги або спростили їх в у <g/> , и ( <g/> це спрощення відбулося також і в деяких карпатських говірках <g/> ) <g/> . </p>
doc#25 <p> Ці риси Михальчука виявилися б наочно <g/> , якби зібрати його праці й видати їх вкупі <g/> , в одній книзі ( <g/> це не була б дуже груба книга <g/> ) <g/> .
doc#81 Хоч Сімовича запросили з Праги до Львова ( <g/> це діялося 1933 року <g/> ) і хоч йому потім доручили керування філологічною секцією НТШ та її виданнями <g/> , — а може <g/> , саме тому <g/> , — його незлюбили його менші й молодші колеµи <g/> .
doc#72 Для нього не було таємницею <g/> , що за українськими вивісками на фасадах установ ( <g/> резолюція Раднаркому з 3 жовтня 1925 року <g/> , “ <g/> Українізація <g/> ” 14 <g/> ) по-старому крутиться російська бюрократична машина ( <g/> це визнає Косіор [ <g/> 29 <g/> ] <g/> ) <g/> . </p>
doc#93 на Україні <g/> , руставелівці Ахметелі в Грузії <g/> , Єврейський театр Олександра Ґрановського в Москві ( <g/> цей театр намагався був дати притулок Курбасові після вигнання останнього з « <g/> Березоля <g/> » і України
doc#40 <p> Відокремлюватися можуть дієприслівники <g/> , — якщо мають при собі залежні слова <g/> , то разом з ними ( <g/> це т. зв <g/> .
doc#40 « <g/> Стискаючи бравнінґ в руці <g/> , біг навпроти себе <g/> » ( <g/> Липа <g/> ) <g/> ; дієприкметники або прикметники <g/> , — якщо вони мають при собі залежні слова <g/> , то разом з ними ( <g/> це т. зв <g/> .
doc#24 Внутрішньо — мінливість стилю окремих розділів зумовлена потребою поєднати логіку абстрактно-філософського мислення — головного стрижня твору — з образністю як провідною засадою мистецького твору взагалі <g/> , — поєднати <g/> , само собою <g/> , не механічно <g/> , одягаючи готові формули абстрактної думки в убрання образів ( <g/> це було б співвідношення форми й змісту механічне — як склянки й води <g/> : вода може набрати форми першої-ліпшої посудини <g/> , і тільки випадково втиснута в « <g/> форму <g/> » склянки <g/> ) <g/> , — а так <g/> , що рух образів веде за собою і в собі рух думки <g/> .
doc#40 <p> Плеоназмом ( <g/> цим словом окреслюють різні синтаксичні фігури <g/> ) будемо називати вживання в реченні слів одного кореня <g/> , поставлених у граматичну залежність одне від одного <g/> , напр <g/> .
doc#67 Я хочу сказати <g/> , що принципової різниці між поезією <g/> , яка в нас вважається наймодернішою <g/> , яка в нас зветься нью-йоркською групою поетів ( <g/> це не помилка <g/> , я свідомо кажу <g/> : поезія <g/> , яка зветься нью-йоркською групою поетів <g/> , хоча вона зовсім не конче нью-йоркська <g/> , бо вона так само і київська і чікаґська і може ще якась <g/> ) <g/> , і тією поезією <g/> , що її звемо романтичною <g/> , власне кажучи <g/> , нема або дуже мало <g/> .
doc#70 <p> У принципі на таке можна пристати ( <g/> це не якась кара господня — чому ні <g/> ?
doc#72 Сірополко ( <g/> 201 <g/> ) <g/> , посилаючися на звіт Наркомосу на Шостому з'їзді Рад у грудні 1921 р. ( <g/> цей документ мені неприступний <g/> ) <g/> , наводить такі цифри <g/> : 1921 р. по всій Україні 63 % шкіл були українські <g/> , з них приблизно вісім десятих працювало на Поділлі <g/> , Київщині й Полтавщині <g/> , решта на Харківщині і в Донбасі <g/> ; у великих містах відсоток українських шкіл був значно нижчий <g/> : в Києві — 25 % <g/> , Катеринославі — 20 % <g/> .
doc#72 Куди більша різниця є <g/> , приміром <g/> , між мовою газет з-перед 1905-1917 років <g/> , з одного боку <g/> , і мовою газет <g/> , скажім <g/> , 1925 р. ( <g/> Це перше враження можна і треба перевірити на конкретному матеріялі <g/> ) <g/> .
doc#15 Називні речення <g/> , як ми бачили з попередньої аналізи <g/> , - спадкоємці речень або тих частин речень <g/> , які відриваючися від основної частини речення і усамостійнюючися <g/> , набирали функції речення ( <g/> цим вони нагадують неповні речення - про це далі <g/> ) <g/> .
doc#94 ! </p><p> Справа <g/> , отже <g/> , не в тому <g/> , щоб забрати чурек і саклю ( <g/> це теж можна зробити й робиться <g/> , але це не головне <g/> ) <g/> , вони тим часом