Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#45 Та чим би не завдячував Потебня родині <g/> , членам " <g/> Громади <g/> " і друкованим збірникам <g/> , він окупив свій борг сторицею ще перед 1863 роком <g/> , працюючи з запалом у ділянці фолкльору <g/> , вже не згадуючи про пізніші розвідки на цю тему <g/> . </p>
doc#22 Наново потвердилося <g/> , що наші історики літератури мали рацію <g/> , коли від цього оповідання починали нову добу в історії української прози <g/> , хоч і не знали ні нашої проблеми <g/> , ні її застосування до новелі <g/> . </p>
doc#6 Чи можна вбачати в цьому відмінність світу світського від світу релігійного <g/> ? </p>
doc#29 Спільним у двох режисерів <g/> , московського й харківського <g/> , була відмова від психологізму у традиції Станіславського <g/> , але поза тим це був контраст і <g/> , напевне <g/> , свідоме протиставлення <g/> .
doc#81 Німці були навдивовижу сумлінні в евакуації тих <g/> , хто не хотів лишатися в червоних руках <g/> , що дивувало мене тоді й ще більше дивує тепер <g/> , коли порівнюю це з тим <g/> , як безсовісно й бездушно лишають своїх союзників напризволяще <g/> , коли звідкись відступають <g/> .
doc#63 Мені здається <g/> , що з нею буде те <g/> , що було з стилізацією індивідуальної розповіді в літературі часів Квітки-Основ'яненка <g/> : спроба зробити цю методу індивідуальної розповіді монопольною методою літератури збанкрутувала <g/> , бо література не могла стати фонографічним записом мови і мовної недорікуватості — але вона прислужилася надзвичайно до збагачення способів відтворювати в літературі стиль індивідуального говорення персонажів <g/> .
doc#9 <p> Коли ми з цього погляду придивимося до поетичної спадщини М. Старицького4 <g/> , то побачимо насамперед <g/> , що певну частину слів <g/> , що сприймалися в його поезіях як нові <g/> , справді можна вважати за його індивідуальні новотвори — принаймні ми знаходимо їх у приступних нам джерелах <g/> .
doc#43 <p> Ця друга моя незгода — елементи народництва в « <g/> Раї <g/> » <g/> .
doc#72 Рекомендація дозволити друк українських книжок спиралася на те <g/> , що це нічим не загрожує неподільності Російської імперії в той час <g/> , як незадоволення <g/> , викликане забороною <g/> , вкупі з розквітом видавничої діяльности в Галичині може потенціяльно зродити таку небезпеку <g/> ; другим засновком записки було твердження <g/> , що української книжки потребують неосвічені або малоосвічені селяни <g/> , а українська література з природи своєї регіональна і треба <g/> , “ <g/> щоб малоруська література у всьому складі своєму залишалася російською <g/> ” <g/> , що є цілком можливе <g/> , бо “ <g/> малоруси за всією сукупністю своєї діяльности на користь російської держави і російської громадськости є вірними і випробуваними синами руського народу <g/> ” ( <g/> Тимошенко 2 <g/> , 328 <g/> )
doc#40 <p> Саме цими суб'єктивними моментами в значенні видів можна пояснити ті випадки <g/> , коли вживання того чи того виду стало закріплюється за певними конструкціями <g/> .
doc#46 Це сталося в канцелярії американського комітету допомоги емігрантам у Німеччині <g/> , куди я поїхав тоді на зустріч з американською українкою Юлією Коник у справі ліцензії на видання « <g/> Арки <g/> » <g/> .
doc#17 Це кульмінація ритмічного наростання 3 дії <g/> , як кульмінацією 1 дії було розбиття миски <g/> , що впала з рук розгубленої Стаканчихи <g/> .
doc#43 Спробуймо зробити це <g/> . </p>
doc#2 Читачі легко підставляють імена під кожний з цих випадків <g/> . </p>
doc#34 Тут <g/> , як і передше <g/> , герої Осьмаччині пасивні <g/> , вони — знаряддя якихось інших сил <g/> , а щоб подолати диявола в душі людини <g/> , треба саме активности цієї людини <g/> , треба її свідомої волі <g/> . </p>
doc#25 Але <g/> , на щастя <g/> , він на цьому не обмежився <g/> , і тому сьогодні ще можна читати його як живого <g/> , з зацікавленістю <g/> , з процесом співдумання <g/> .
doc#27 Якщо виключимо роки заслання в Тулі <g/> , 1847—1850 <g/> , це суцільні метання між Україною <g/> , Петербурґом і закордоном <g/> .
doc#72 Погляд Грушевського полягав у тому <g/> , що обставини не дають змоги на таку довгу працю <g/> , що час не жде <g/> , що вчити дітей і дорослих треба негайно <g/> , — отже <g/> , доводиться скористатися з тієї термінології <g/> , яка вже є. Практично це означало <g/> , що термінологія складатиметься з елементів народних ( <g/> зафіксованих у різних словниках <g/> , зокрема у словнику Грінченка <g/> ) <g/> , з елементів <g/> , уживаних у Галичині <g/> , а також і запозичених з інших мов ( <g/> західноєвропейських і російської <g/> ) <g/> .
doc#65 Це “ <g/> розмивання <g/> ” тривало в більшості слов'янських мов <g/> : поволі <g/> , але стало усувалися іменники жіночого роду <g/> , із закінченням на приголосний <g/> .
doc#47 <p> До цього переліку загиблих друзів <g/> , де так легко додати конкретні прізвища сучасників-поетів з Праги й Варшави <g/> , додається збірний образ народнього війська <g/> , але мертвого <g/> , мертвого <g/> : </p><p> Ключарю Петре <g/> , вийми ключ <g/> , </p><p> і хай Архангел сурмить <g/> ! </p>