Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#67 Хто ж тобі без мене Білу на полі постільку постеле <g/> ? </p>
doc#4 <p> Хто ж за мене багатший </p><p> по цей і по той бік <g/> ?
doc#47 <p> Кого з них спом'януть за упокій <g/> ? </p>
doc#40 : кусати — закусати ( <g/> кого скільки можна <g/> ) <g/> , штовхати — заштовхати ( <g/> кого до якої міри <g/> ) <g/> , говорити — виговоритися ( <g/> = сказати все <g/> , що можна <g/> ) <g/> , сміятися — висміятися ( <g/> = сміятися <g/> , поки є внутрішня змога <g/> ) <g/> , пор <g/> .
doc#40 : кусати — закусати ( <g/> кого скільки можна <g/> ) <g/> , штовхати — заштовхати ( <g/> кого до якої міри <g/> ) <g/> , говорити — виговоритися ( <g/> = сказати все <g/> , що можна <g/> ) <g/> , сміятися — висміятися ( <g/> = сміятися <g/> , поки є внутрішня змога <g/> ) <g/> , пор <g/> .
doc#81 Новопризначений ( <g/> ким <g/> ?
doc#40 В таких випадках уникнути двозначности допомагає висунення підмета наперед супроти об'єкта ( <g/> хто <g/> , що <g/> ?
doc#81 <p> Але те <g/> , що <g/> , можливо <g/> , було корисно для мене як особи ( <g/> хто знає <g/> , чи справді було <g/> .
doc#82 А абсолютна більшість — різною мірою і формою <g/> , одні в політиці <g/> , другі в економіці й шуканні прибугків <g/> , інші в культурі <g/> , усі в побуті ( <g/> хто встояв <g/> , приміром <g/> , перед місцевим телебаченням <g/> ?
doc#81 Довго це не тривало — фронт заламався під Сталінµрадом <g/> , місто було повне італійських вояків <g/> , що в подертих шинелях <g/> , брудні <g/> , відкривши фронт червоним ( <g/> хто знає <g/> , як би похід німців на Волгу закінчився <g/> , якби не цей героїчний учинок італійського союзника <g/> , — тепер радянські джерела про це не згадують <g/> , усе приписане героїзмові радянського війська <g/> ) <g/> , давали лататиґ пішечком по морозу від Поволжя до Альп і кричали « <g/> Гітлер капут <g/> » <g/> , « <g/> війна кінець <g/> » <g/> .
doc#81 Бушуєв <g/> , автор чи не першого на Україні « <g/> марксистського <g/> » підручника з історії Західної Европи <g/> , не читав середньовічної історії ( <g/> кому потрібні ті февдальні антимонії <g/> ?
doc#12 <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> .
doc#40 Інші іменникові займенники — він <g/> , хто <g/> , що мають закінчення <g/> , більш або менш подібні до закінчень прикметника <g/> , ( <g/> родовий — його <g/> ) <g/> , їі <g/> ) <g/> , кого <g/> , чого <g/> ; давальний і місцевий йому <g/> , ій <g/> , кому <g/> , чому <g/> ; знахідний його <g/> , її <g/> , кого <g/> , що <g/> ; орудний ним <g/> , нею <g/> , кил <g/> , чим <g/> ; в множині вони — їх — їм — ними — них <g/> ) <g/> , але і тут <g/> , як бачимо <g/> , відмінювання зв'язане з суплетивністю основ <g/> . </p>
doc#64 Я не говорю про принципових рабів <g/> , що скидали з стіни портрет Сталіна і вішали портрет Гітлера з написом білими літерами « <g/> Гітлер визволитель <g/> » <g/> , хто виголошував свої ж учорашні промови сьогодні <g/> , помінявши в них перше ім'я на друге <g/> , хто розумів події просто <g/> : одного хазяїна заступив другий <g/> , треба скоріше заявити свою відданість <g/> .
doc#20 Було незміренною радістю знов з ним побачитися й мати його за вчителя американізму <g/> , хто в той же час зберігав усі наші спільні українські знання <g/> , мрії й часом ілюзії <g/> . </p>
doc#6 <p> iii Вибір імен не луже широкий <g/> , але здебільшого він не випадковий і виказує <g/> , що Курилик добре розумів <g/> , хто був йому близький <g/> , кого він хотів і міг розглядати як своїх далеких учителів і з ким його стиль був споріднений <g/> .
doc#41 З нього сміялися гуманісти <g/> , італійська « <g/> вчена комедія <g/> » <g/> , Мольєр - і <g/> , милий Боже <g/> , хто тільки з нього не сміявся — доки він не став героєм анекдоти <g/> .
doc#14 Земля кругла — Боже <g/> , хто ж цього не знає <g/> …
doc#81 Декого я від того часу забув <g/> , декого нагадала не так наука <g/> , як їхня трагічна смерть незабаром <g/> , — Славко Міщенко <g/> , Тарас Соловей зовсім ще хлопчаками незабаром загинули в обороні Галичини під Бродами <g/> , хто знав тоді <g/> , що їм судилося жити менше <g/> , ніж два роки <g/> .
doc#19 І робити не хоче <g/> , бо бач <g/> , ручки білі <g/> , щоб не почорніли <g/> » ( <g/> « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> ; « <g/> Бодай той непрощений був <g/> , хто видумав таку нелюдяну науку <g/> » ( <g/> « <g/> Люборацькі <g/> » <g/> ) <g/> , </p><p> Письменники з болем стверджують <g/> , як виходять із школи люди <g/> , далекі від свого народу ( <g/> « <g/> Московська школа на нашій Україні багато одрізнила луччих людей од свого народу <g/> , од свого плем'я <g/> , од сім'ї <g/> , од батька й матері <g/> » — « <g/> Причепа <g/> » <g/> ) <g/> , які вони не здатні до творчої праці <g/> , як спроможні тільки паразитично висмоктувати соки зі своєї родини <g/> , а значить і зі свого народу <g/> , як це робить Лемішковський у « <g/> Причепі <g/> » <g/> , Антось і Мася в « <g/> Люборацьких <g/> »