Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Але <g/> , забігаючи наперед <g/> , попрощаємося з тим <g/> , хто спрямував Галицького на слід Н.Мусю Файбишенка <g/> , либонь <g/> , вивезли в евакуаційних транспортах КГБ <g/> .
doc#0 <p> У контрасті Костецький — Довгаль ідеться не про протиставлення кількісне <g/> , хто кращий <g/> , хто великий <g/> .
doc#0 І <g/> , врешті <g/> , хто ж використовував кого <g/> ? </p>
doc#0 <p> У самих чехів <g/> , народу <g/> , що породив Швейка <g/> , хто знає <g/> , може <g/> , той факт <g/> , що Прага майже неторкана лишилася й у Світовій війні <g/> , і в брежнєвській окупації <g/> , коли димом пішли Варшава і Берлін <g/> , якоюсь мірою зобов'язаний наявності Швейків <g/> .
doc#1 <p> Композиційно вірш побудований на чергуванні контрастних образів — тих <g/> , хто шукає правди й справедливости <g/> , і тих <g/> , хто намагається знищити і те і те <g/> .
doc#1 Далі цей образ конкретизується <g/> : </p><p> Сиди один <g/> , в холодній хаті <g/> , — </p><p> але лише щоб підкреслити мотив самотности <g/> : </p><p> Нема з ким тихо розмовляти <g/> , </p><p> Ані порадитись <g/> .
doc#1 Але хто це — « <g/> ми <g/> » <g/> ?
doc#1 У версії від 27 травня він фактично зрікається свого первинного бажання закувати в кайдани тих <g/> , хто винен у соціяльній несправедливості <g/> .
doc#4 Для тих <g/> , хто забув свого Овідія або ніколи не дійшов до нього <g/> , пригадаймо <g/> : фрігійське подружжя з цими іменами жило в погідному коханні <g/> , вірності й гармонії до старечого віку <g/> , і світ їм був такий же приязний <g/> , як їхня хата <g/> .
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#4 » стає і образом авторчиної <g/> , може не без впливу епіграфа до Гемінґвеєвого « <g/> По кому дзвонить дзвін <g/> » <g/> , узятого з Джона Донна <g/> , а може в суголоссі таких безмежно людських <g/> , загальнолюдських міркувань про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p>
doc#4 Кінець-кінцем людина завжди залишиться сама <g/> , і тут саме важить <g/> , хто залишився сам <g/> » <g/> , — якщо він мав рацію <g/> , вона може не надто нарікати <g/> .
doc#4 З ким вона лишається сама <g/> , здатний бути сам <g/> .
doc#4 Але ті <g/> , хто насолоджується піснями Форе або Winterreise Шуберта <g/> , знайдуть утіху <g/> , розраду й спокій душі в боріннях і в гармонії <g/> , що їх власний світ створила авторка в своїх « <g/> нових <g/> » поезіях <g/> .
doc#7 Але той з читачів <g/> , хто знайомиться з нею за нашими журнальними перекладами <g/> , не матиме про її чар і стиль найменшого уявлення <g/> .
doc#9 А хто дотепніший <g/> , то зумів би і в повістях своїх зужиткувати " <g/> літературно <g/> " обробленої мови <g/> .
doc#9 А ті <g/> , хто виконував якусь живу працю <g/> , хто мав широкі суспільні обов'язки <g/> , не могли втриматися на позиціях неґації всього галицького в мові <g/> , хоч би вони давніше такі позиції й посідали <g/> .
doc#11 ) шле про нього секретні звіти <g/> , — кому <g/> ?
doc#12 : абихто <g/> , хтобудь <g/> , денебудь <g/> , нічий <g/> , якийсь <g/> , але <g/> : ні з ким <g/> , ні на чийому <g/> .
doc#15 <p> Щоб розв'язати цю явну суперечність <g/> , Ріс удається до твердження <g/> , що слово збагачується тут до ступеня речення не мовно <g/> , і навіть не в мислі мовця <g/> , а тільки в сприйнятті слухача ( <g/> або читача <g/> ) <g/> , який " <g/> здобуває з супровідних обставин потрібне для того <g/> , щоб змогти вивести [ <g/> herauslesen <g/> ] повідомлення з голого уявлення <g/> " <g/> ; " <g/> це саме слухач є той <g/> , хто в переданому значенні слова знаходить зміст речення <g/> , вкладає його в почуте або прочитане [ <g/> hineinhört oder herausliest <g/> ] " <g/> .