This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | Скаржитися — кому <g/> ? |
doc#1 | <p> Кому воно пиво носить <g/> ? </p> |
doc#2 | Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> . |
doc#2 | Це <g/> , — ну <g/> , звичайно ж — опис того <g/> , що вже було <g/> , але на усвідомленні універсальности своєї долі <g/> , на розумінні <g/> , що немає значення <g/> , кому ця доля трапиться раніше <g/> , а кому пізніше <g/> . |
doc#2 | <p> Не знаю <g/> , як кому <g/> , а мені писати про Лятуринську трудно <g/> , бо хочеться ще й ще цитувати її мініятюрні віршики <g/> , відкривати кожний з них заново і зазирати в них глибше <g/> . |
doc#3 | Кому належить подане тут твердження <g/> , мені невідомо <g/> . |
doc#4 | Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ? |
doc#4 | » стає і образом авторчиної <g/> , може не без впливу епіграфа до Гемінґвеєвого « <g/> По кому дзвонить дзвін <g/> » <g/> , узятого з Джона Донна <g/> , а може в суголоссі таких безмежно людських <g/> , загальнолюдських міркувань про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p> |
doc#10 | Але щасливі були ті <g/> , кому пощастило зіткнутися з цим геніальним ученим і перейняти частку його творчого духу <g/> . </p> |
doc#11 | ) шле про нього секретні звіти <g/> , — кому <g/> ? |
doc#12 | <p> Кому пишемо <g/> : </p><p> 1. Завжди перед протиставними сполучниками а <g/> , але <g/> , та <g/> , проте <g/> , зате <g/> , тільки <g/> , одначе <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | Але коли єднальні або розділові сполучники повторюються кілька разів <g/> , ( <g/> єднальні сполучники <g/> : і-і <g/> , та-та <g/> , ні-ні <g/> , ані-ані <g/> ; розділові <g/> : або-або <g/> , чи-чи <g/> , то-то <g/> , хоч-хоч <g/> , не то-не то <g/> , раз-раз <g/> , чи то-чи то <g/> ) <g/> , то після кожного однорядного члена перед повторюваним сполучником ставимо кому <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> При подвійних сполучниках ( <g/> тому що <g/> , через те що <g/> , для того <g/> , щоб <g/> , так що тощо <g/> ) кому ставимо або перед першою <g/> , або перед другою частиною сполучника <g/> , залежно від місця павзи <g/> , напр <g/> . |
doc#12 | <p> Кому з рискою пишемо після прямої мови перед авторським поясненням <g/> , якщо там нема знака оклику або знака питання <g/> , і після авторського пояснення перед продовженням прямої мови <g/> , якщо там нема двокрапки ( <g/> див <g/> . |
doc#12 | <p> 2. Початок речення після знака оклику або знака питання <g/> ; але якщо знак оклику або знак питання заступає кому ( <g/> див <g/> . |
doc#26 | <p> Кому в Радянському Союзі приступні сьогодні матеріяли Кирило-Методіївського братства з архівів Третього відділу <g/> ? |
doc#27 | 1 ще <g/> : « <g/> Нехай собі гуркотять і свищуть чугунки <g/> , кому їх треба <g/> . |
doc#29 | У « <g/> Макбеті <g/> » злободенність ( <g/> прозріння в наближення сталінізму <g/> ) мало кому була зрозуміла <g/> , оголеність кону й абстрактність маскувалися тим <g/> , що це <g/> , мовляв <g/> , стилізація Шекспіровою « <g/> Ґлобуса <g/> » <g/> . |
doc#30 | Стид і сором <g/> , але я поняття не маю <g/> , що таке премія Рея Лапіки і кому її присуджують <g/> . |
doc#37 | <p> Характеристично <g/> , що з тих <g/> , кому запропоновано членство в МУРІ <g/> , відмовився тільки один — Леонид Мосендз <g/> , і то <g/> , можливо <g/> , тому що жив він поза Німеччиною і особистий контакт засновників МУРу з ним був неможливий <g/> . |