Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#103 Вашого життя й до сьогодні <g/> ? </p><p> — Ні <g/> . Я не маю перед ким ховатися чи чогось соромитися <g/> . Я ніколи нікого
doc#103 не лише моїм життєписом <g/> , а й пам'яткою всім тим <g/> , хто мене формував <g/> . У житті я вибрав кар'єру вчителя
doc#103 читача на них дуже бурхлива <g/> , навіть тих <g/> , хто їх не читав і <g/> , напевне <g/> , ніколи не читатиме <g/> .
doc#103 їх мати <g/> . Але за те <g/> , чого удостоїли <g/> , дякую <g/> . </p><p> — А хто для Вас був і лишається найбільшим моральним
doc#103 місце Вашої наукової кар'єри <g/> . Ви — один з тих <g/> , хто ввів поняття « <g/> українська мова <g/> » у світовий
doc#103 українським <g/> , та й то не знаю <g/> , що з нею робити <g/> , кому вона потрібна <g/> ? </p><p> — А як третій том <g/> , обіцяний
doc#103 час <g/> , інше коло людей <g/> . Та й <g/> , зрештою <g/> , вже ні з ким не хочеться сваритися <g/> . В тих двох частинах я
doc#103 я хотів сказати « <g/> до побачення <g/> » всім тим <g/> , з ким звела мене доля й недоля <g/> , з ким працював <g/> ,
doc#103 » всім тим <g/> , з ким звела мене доля й недоля <g/> , з ким працював <g/> , страждав і вірив <g/> … </p><p> — Наприкінці