Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 й наші читачі <g/> , бо ж розмова між тим <g/> , хто запитує <g/> , і тим <g/> , хто відповідає <g/> , завжди має
doc#4 тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ? » стає і образом авторчиної <g/> , може не
doc#81 тих <g/> , що знали своє місце <g/> , а й до тих <g/> , хто вагався <g/> , хто ще свого місця не знайшов <g/> , до
doc#81 погрубілу жінку <g/> , ніби налляту водою <g/> . Перша <g/> , кого я знав <g/> , була Віра <g/> , народжена 1894 року <g/> . Вона й
doc#81 що міг кожної хвилини вибухнути й уразити того <g/> , хто грався <g/> . А гратися треба було <g/> . Не знаю <g/> , чи Маруся
doc#19 силою й здоров'ям ( <g/> « <g/> По- нашому той гарний <g/> , хто здоров'ям пашить та силою грає <g/> » <g/> , — каже
doc#81 юнаків вели на смерть <g/> . </p><p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> . Про Ольхівського вже була тут
doc#38 — не пристали й не могли пристати до Вапліте <g/> . Ті <g/> , хто в радянській інтерпретації дістали наличку </p><p> «
doc#40 Якимів <g/> , буде верстов з тридцять <g/> » ( <g/> Коц <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Ти хто такий будеш <g/> ? — згірд- ливо спитало його двоє
doc#40 громів <g/> . Злив <g/> . Вони прокотяться <g/> » ( <g/> Горд <g/> . <g/> ) <g/> . </p><p> Ті <g/> , хто висловлює себе писаним словом <g/> , — поети <g/> ,
doc#65 значущу працю <g/> , — я радо буду серед перших <g/> , хто відзначить цей відрадний факт <g/> . Донос і наука не
doc#40 ланом в небо полуменем шиба <g/> » ( <g/> Вирг <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Бо кому Боян надхнен- ний спів було співати хоче <g/> , зараз
doc#81 , не тільки до тих <g/> , що знали своє місце <g/> , а й до тих <g/> , хто вагався <g/> , хто ще свого місця не знайшов <g/> , до
doc#81 і заявив <g/> , що надійшли відомості про те <g/> , ким був мій батько <g/> . Він не назвав Столяренко <g/> , але я
doc#72 центрах затримано <g/> ; не в одного з тих <g/> , хто говорив по-українськи <g/> , загніздилося почуття
doc#81 дозволили б <g/> , ані обставини <g/> . Новопризначений ( <g/> ким <g/> ? Міською управою <g/> ? <g/> ) виконавець обов'язків
doc#40 курить <g/> ) <g/> , мовець ( <g/> той <g/> , хто мовить <g/> ) <g/> , учень ( <g/> той <g/> , хто вчиться <g/> ) <g/> , невірник ( <g/> той <g/> , хто не вірує <g/> ) <g/> , зав
doc#81 системи <g/> . І люди ці були відмінні від тих <g/> , з ким життя зводило перед тим у стінах університету
doc#69 мовчання — доля всіх еретиков <g/> . Ми не знаємо <g/> , хто і де був історично першим цензором перед
doc#80 , ділянка далеко безпечніша <g/> . Власне <g/> , ті <g/> , хто знав ці речі <g/> , часто переносили на Домонтовича