Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 В цьому можуть переконатися й наші читачі <g/> , бо ж розмова між тим <g/> , хто запитує <g/> , і тим <g/> , хто відповідає <g/> , завжди має ширше коло учасників <g/> , надто ж тоді <g/> , коли йдеться не лише про побутові теми <g/> , коли наші пекучі проблеми аналізує людина такого потужного інтелекту <g/> . </p>
doc#4 Так постає образ вимінности смерти своєї й свого коханого в поезії « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , вже тут згадуваний <g/> , так смерть іншого в поезії « <g/> По кому дзвонять <g/> ?
doc#81 Але не маю сумніву і в тому <g/> , що церква вабила його тепер тим <g/> , що це було єдине місце <g/> , де можна було говорити до народу <g/> , до всіх і кожного <g/> , не тільки до тих <g/> , що знали своє місце <g/> , а й до тих <g/> , хто вагався <g/> , хто ще свого місця не знайшов <g/> , до нехолодних-негарячих і до просто холодних <g/> .
doc#81 Перша <g/> , кого я знав <g/> , була Віра <g/> , народжена 1894 року <g/> .
doc#81 Мова ставала іграшкою <g/> , але небезпечною іграшкою <g/> , бо в ній був вибуховий матеріял <g/> , що міг кожної хвилини вибухнути й уразити того <g/> , хто грався <g/> .
doc#19 Але батьки приваблюють ще своїм поняттям чести <g/> , хоч і своєрідним <g/> , своїм демократизмом і простотою <g/> , своєю силою й здоров'ям ( <g/> « <g/> По- нашому той гарний <g/> , хто здоров'ям пашить та силою грає <g/> » <g/> , — каже Диркалиха <g/> ) <g/> .
doc#81 <p> Серед них було й кілька <g/> , кого я добре знав <g/> .
doc#38 Ті <g/> , хто в радянській інтерпретації дістали наличку </p><p> « <g/> куркульських письменників <g/> » <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Ти хто такий будеш <g/> ?
doc#40 <p> Ті <g/> , хто висловлює себе писаним словом <g/> , — поети <g/> , письменники <g/> , публіцисти — часом гостро відчувають брак такого розділового знака <g/> , який би дав їм змогу зафіксувати ту інтонацію <g/> , в якій вони « <g/> чують <g/> » писане ними <g/> , — не тільки в кінці фрази <g/> , а і в середині її <g/> .
doc#65 Якщо Білодід завтра видасть науково значущу працю <g/> , — я радо буду серед перших <g/> , хто відзначить цей відрадний факт <g/> .
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Бо кому Боян надхнен- ний спів було співати хоче <g/> , зараз мислею поскочить верховіттями дерев <g/> » ( <g/> Горд <g/> .
doc#81 Але не маю сумніву і в тому <g/> , що церква вабила його тепер тим <g/> , що це було єдине місце <g/> , де можна було говорити до народу <g/> , до всіх і кожного <g/> , не тільки до тих <g/> , що знали своє місце <g/> , а й до тих <g/> , хто вагався <g/> , хто ще свого місця не знайшов <g/> , до нехолодних-негарячих і до просто холодних <g/> .
doc#81 І справді <g/> , одного прекрасного дня Поліщук мене викликав і заявив <g/> , що надійшли відомості про те <g/> , ким був мій батько <g/> .
doc#72 Багато людей русифікувалося <g/> ; поширення української мови в містах і промислових центрах затримано <g/> ; не в одного з тих <g/> , хто говорив по-українськи <g/> , загніздилося почуття страху і догідливости <g/> . </p>
doc#81 Новопризначений ( <g/> ким <g/> ?
doc#40 ) <g/> , — або на іменники <g/> , напркурець ( <g/> той <g/> , що курить <g/> ) <g/> , мовець ( <g/> той <g/> , хто мовить <g/> ) <g/> , учень ( <g/> той <g/> , хто вчиться <g/> ) <g/> , невірник ( <g/> той <g/> , хто не вірує <g/> ) <g/> , зав дувач ( <g/> той <g/> , хто завідує <g/> ) <g/> , службовець ( <g/> той <g/> , хто служить <g/> ) <g/> .
doc#81 І люди ці були відмінні від тих <g/> , з ким життя зводило перед тим у стінах університету чи УКІЖу <g/> , і навіть ті малі числом <g/> , що були знайомі звідти <g/> , тут поводилися інакше і справді були інакші <g/> .
doc#69 Ми не знаємо <g/> , хто і де був історично першим цензором перед публікацією чи після <g/> , ante et post factum <g/> .
doc#80 Власне <g/> , ті <g/> , хто знав ці речі <g/> , часто переносили на Домонтовича ім'я Петрова Віктор <g/> .