Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 У цих питаннях Галицький і Гончар навіть не дбали про те <g/> , щоб приховати від Н. <g/> , свіжої жертви <g/> , хто саме був у них на обліку і на послугах <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#2 Ті <g/> , хто стояв при її поетичній колисці <g/> , приймають її й тепер <g/> , бо чують бодай просліди первісної мелодії <g/> .
doc#3 Кому належить подане тут твердження <g/> , мені невідомо <g/> .
doc#4 Чи я мав рацію в своєму обуренні чи в схваленні <g/> , чи Союз українок винен у злочині проти поезії <g/> , а чи <g/> , навпаки <g/> , він виявив досконале розуміння особливосте поезії Наталі Лівицької-Холодної <g/> , я не можу сказати <g/> , бо ніде в книжці нема й натяку на те <g/> , хто за що в ній відповідальний <g/> .
doc#5 Авторові було б тепер 56 років <g/> , коли писано роман <g/> , йому було 28. Хто читає романи з продовженнями в журналах <g/> ?
doc#6 <p> Тут ми переходимо до другого пляну Куриликових творів <g/> , що його традиційно звуть ( <g/> що започатковане в суті речі <g/> , хоч і не такими словами <g/> , самим мистцем <g/> ) символікометафізичним Перший збір картоплі ірландським імігрантом <g/> ” <g/> , “ <g/> Хто бачив вітер <g/> ” <g/> ) <g/> , а то як сліпучий гриб атомової бомби ( <g/> “ <g/> Не повертаючися за курткою <g/> ” <g/> ) <g/> .
doc#7 І нарешті <g/> , хто це він <g/> : звід <g/> ?
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#9 Не хто інший <g/> , а Богдан Дідицький писав тоді <g/> : « <g/> Ми много полагали на сподіваноє сообщеніє словесне с Україною <g/> .
doc#10 Це <g/> , правда <g/> , дало змогу радикально поліпшити якість другого та третього тому супроти першого <g/> , але затягло темпи всього видання і кінець-кінцем спричинилося до того <g/> , що останній том так і не дістався на полиці тих <g/> , хто його потребував <g/> . </p>
doc#11 Хто він був <g/> , той Стас Перфецький <g/> ?
doc#12 : абихто <g/> , хтобудь <g/> , денебудь <g/> , нічий <g/> , якийсь <g/> , але <g/> : ні з ким <g/> , ні на чийому <g/> .
doc#14 Земля кругла — Боже <g/> , хто ж цього не знає <g/> …
doc#15 Літо 1953 </p><p> ( <g/> « <g/> Нові дні <g/> » <g/> , 1953 <g/> , 10 ( <g/> 45 <g/> ) <g/> ) </doc> </p><p> І </p><p> Існування називних речень як особливої і виразно окресленої синтаксичної конструкції ні в кого з сучасних українських мовознавців <g/> , учителів і навіть учнів <g/> , здасться <g/> , сумнівів <g/> , не викликає <g/> .
doc#16 Заявляється <g/> : « <g/> Хто читав промови громовержців Ґромика чи Молотова <g/> , той завважить відразу <g/> , з чийого арсеналу <g/> , з арсеналу чиєї доктрини запозичені обвинувачення в тих страшних гріхах <g/> » <g/> .
doc#17 Ті <g/> , хто протестує проти такого узагальнення цієї сцени <g/> , звичайно <g/> , мають рацію з позицій 1947 року <g/> , але саме так <g/> , а не інакше оцінював дійсність Микола Куліш 1927 року <g/> . </p>
doc#18 <p> Написаний після найтяжчих випробувань <g/> , на вершку змужніння <g/> , на кінці « <g/> життьової дороги <g/> » ( <g/> « <g/> Сойчине крило <g/> » <g/> ) <g/> , « <g/> Мойсей <g/> » був « <g/> остаточне зведення рахунку з кимсь <g/> , з ким малося до діла цілий час <g/> » <g/> .
doc#19 У ранніх творах шістдесятих років ще нема виразного світогляду <g/> , поза інтересом і любов'ю до народнього й національного <g/> , але є виклик тим <g/> , хто цурається мужичого ( <g/> « <g/> Ой чия то панночка <g/> » <g/> ) <g/> , чиє серце « <g/> не обкипає кров'ю <g/> » за долю своєї країни <g/> .
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>