Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Головним носієм другої <g/> , хоч і без розриву з першою <g/> , був за всіма ознаками саме Ганцов <g/> .
doc#10 Скільки на процесі залюбки підкреслювано “ <g/> непролетарське <g/> ” походження підсудних <g/> , то брак згадки про це в випадку Ганцова можна вважати за вказівку <g/> , що його батько не був ані священиком <g/> , ані дідичем <g/> , ані хоч трохи вищим урядовцем <g/> .
doc#10 Але його власна схема розвитку поліфтонгів <g/> , як він подав її в ( <g/> 4 <g/> ) <g/> , ледве чи може витримати критику і фактично в своїх дальших працях Ганцов сам її заперечив <g/> , хоч і не запропонував іншої <g/> .
doc#10 У південних говірках о переходило в у <g/> , що потім нефонетично <g/> , під впливом і в наголошених складах заступалося й собі на і ( <g/> отже <g/> , спершу жінка — жунки <g/> , потім жінка — жінки14 <g/> ) — до речі данина відкиненим було поглядам Михальчука <g/> , хоч і в обмеженні до ненаголошеної позиції <g/> !
doc#10 <p> Як погляди на окремі питання генези й історичного розвитку української мови в Ганцова зазнали розвитку й змін попри короткий час його наукової діяльності <g/> , так змінювалися <g/> , а радше ширшали і його методологічні засади <g/> , хоч загалом вони не тільки не були ним виразно зформульовані в якихось теоретичних виступах <g/> , а навіть і в суті справи не викристалізувалися в викінчену систему <g/> . </p>
doc#10 лишилися в Ганцова нерозвинені <g/> ) <g/> , теж показує <g/> , що думка дослідника прямувала до схоплення мови не як суми фактів <g/> , а як системи — хоч нерідко він забуває про це і піддається спокусі традиційного механічного перелічування окремих рис говірок ( <g/> напр <g/> .
doc#10 XIX <g/> ) <g/> , — хоч <g/> , правда <g/> , і сам Щерба ніколи до цього не доходив <g/> . </p>
doc#10 Саме тому ( <g/> 5 <g/> ) справили не тільки тимчасовий <g/> , а тривалий вплив на розвиток української літературної мови <g/> , хоч деякі їх перебільшення були незабаром легко відкинені <g/> .
doc#10 Тим часом окремі приклади в програмі показують <g/> , що Курило мала в цих ділянках не тільки добру методу й обізнаність на західньоевропейській етнографічно-лінгвістичній літературі <g/> , а і деякі цікаві власні — хоч може й не систематичні — спостереження <g/> .
doc#10 Одначе і з цих недобудованих решток можна вгадати <g/> , куди йшла творча думка <g/> , хоч годі передбачити деталі замислу <g/> . </p>
doc#11 <p> І це так <g/> , саме так <g/> , хоч ми у Венеції <g/> , а не в Києві <g/> , хоч рацію мав Андрухович <g/> , що ми не переступили ще Альпи <g/> , та де там Альпи <g/> , ми ще таки нівроку мізерненького срібнолентого Сяну ще не перебрели <g/> , а там же й Одра <g/> , і Ельба <g/> , і Райн <g/> , — а все-таки хорал із « <g/> Золотого гомону <g/> » в наших вухах <g/> , дарма що бубабівські огирі сексують з Адою Цитриною <g/> , і то при співпраці баварських уже трохи захеканих цапів <g/> . </p>
doc#14 Не хотілося б тільки <g/> , щоб позиція проти- ставлености суспільству Іванів Івановичів визначала поезію <g/> , хоч би і за принципом констрасту <g/> . </p>
doc#15 <p> Отже <g/> , з погляду клясифікаційного характеристика Синявського становила крок назад <g/> , хоч би супроти Сулими <g/> .
doc#15 І сам Ріс мимоволі повинен допустити <g/> , що все таки хоч колинебудь може і мовець вкласти в це слово зміст речення <g/> .
doc#15 <p> Цілком аналогічний приклад ( <g/> тільки не в минулому часі <g/> ) <g/> : </p><p> Хоч і навернеться який проїзжающий <g/> , він усіх повигонить <g/> , п'є <g/> , гуляє <g/> , </p><p> музика та співи <g/> : пляшки <g/> , вікна б'є. </p><p> ( <g/> Г. Квітка-Основ'яненко <g/> , « <g/> Козир-дівка <g/> » <g/> ) </p><p> Особливо цікаве використання називних речень у Шевченка <g/> .
doc#15 ) </p><p> Тимченко не відмежовує такі приклади від тих <g/> , де дійова особа стоїть у давальному відмінку <g/> , хоч ці останні позначають уже початок розкладу посесивної конструкції і перетворення її на безособову <g/> .
doc#16 І виходить <g/> , ніби Юрій Косач обстоював «" <g/> братерство <g/> " нашого народу з московським <g/> » <g/> , хоч ні на що подібне в його статті ані натяку нема <g/> .
doc#16 І сила МУРу в тому <g/> , що в цей єдиний національний фронт він може прийняти і Дмитра Донцова і донцовців-вісниківців <g/> , знаючи <g/> , що коли в них ще є життєздатність <g/> , сили й думки <g/> , то вони знайдуть відповідний сприятливий ґрунт і принесуть свою <g/> , хоч малу користь у загальному русі проти спільного ворога <g/> , а коли в них життєздатних сил уже цілком нема <g/> , то й ґрунту вони не знайдуть і шкоди особливої не завдадуть <g/> .
doc#19 Бо справді <g/> : в тогочасних умовах кожна нова українська книжка <g/> , хоч би найбезневиннішого змісту <g/> , була фактом політичним <g/> .
doc#19 Таке словотворення йде в Мови спільними шляхами з Грабовським ( <g/> згадаймо хоч би його <g/> : </p><p> З усіх усюд берімо здатки <g/> , </p><p> А не зачервлюймо в багні <g/> : </p><p> Меткої жизности нестатки — </p><p> Умови гибелі справжні <g/> ) <g/> , </p><p> зі Старицьким <g/> , чиї неологізми <g/> , як відомо <g/> , мали особливо широкий розголос у тогочасній критиці <g/> .