Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#10 Уже Ганцов побачив <g/> , що це не надто ймовірна теорія <g/> , бо спадний характер наголосу в північноукраїнських говірках не сприяє внутрішньому розвиткові “ <g/> другої частини <g/> ” цих дифтонгів у напрямі до і. Тоді <g/> , коли Ганцов писав свою визначну “ <g/> Діялектологічну клясифікацію українських говірок <g/> ” <g/> , Курило робила спостереження над говіркою Хоробричів і над іншими чернігівськими говірками і <g/> , за всіма ознаками <g/> , незалежно від нього прийшла до таких самих висновків <g/> .
doc#40 <p> § 19. НАЗИВНІ РЕЧЕННЯ </p><p> Називні речення <g/> , що як і безособові <g/> , належать до одноеле- ментних речень <g/> , відповідають тому особливому характерові мислення <g/> , коли людина просто фіксує свої враження <g/> , свої спостереження <g/> , не дбаючи зараз про об'єднання їх в одне ціле <g/> , не встановлюючи між ними зв'язків <g/> , підлеглости або взаємозалежности <g/> .
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#78 Біографічні обставини й культурна традиція спільно схиляли Павловського всупереч його принциповій настанові на північний характер його мови <g/> .
doc#63 В рамках традиційних переважно форм — сонет <g/> , ритми « <g/> Гаявати <g/> » <g/> , — не порушуючи норм традиційно-поетичної синтакси і тільки збагачуючи <g/> , але не руйнуючи традиційно-поетичний словник <g/> , він хоче творити національні образи <g/> , віддзеркалювати український національний характер і дух української історії і сучасности — поскільки це можна зробити статичними образами <g/> .
doc#4 Але приймім другу можливість <g/> , бо воно буде приємне для видавців <g/> , а ще й тому <g/> , що воно ніби підтримує мою тезу про щоденниковий характер або маску поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> . </p>
doc#40 В зв'язку зі своїм приєднувальним характером сполучник та типовіший для невимушеної розмовної мови <g/> , ніж для добре організованого систематичного викладу <g/> .
doc#16 Тільки воістину катастрофічним незнанням у нас нашої давньої літератури ( <g/> та ще <g/> , правда <g/> , незвичайно нудним характером твору <g/> ) можна пояснити <g/> , що досі ніхто всерйоз на це не звернув уваги <g/> .
doc#40 Відбитком такого двоїстого характеру його значення є і його граматична природа <g/> : маючи при собі керування і прилягання дієслова <g/> , він водночас сам узгоджується з іменником як прикметник <g/> , — себто в однині — в роді <g/> , відмінку й числі <g/> , а в множині — в відмінку й числі ( <g/> запалений вогонь — запаленого вогню — запалені вогні <g/> ; запалене багаття — запаленому багаттю і т. д. <g/> ) <g/> ; маючи приростки й наростки дієслова <g/> , він має відмінкові закінчення прикметника <g/> .
doc#78 У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє ядро лежало на терені сучасної Чернігівщини <g/> , але не слід спускати з ока <g/> , що тоді не різнилися істотно від суто чернігівських говірок і говірки сучасної північної Полтавщини <g/> , які тепер мають перехідний характер на північній основі <g/> .
doc#40 <p> Емоційний характер ступеньованих прикметників спричиняє те <g/> , що при них дуже часто вживаються слова прислівникового характеру <g/> , що емоційно підсилюють ступеньоване слово <g/> , або підкреслюючи дуже велику міру ознаки в предметі ( <g/> багато <g/> , набагато <g/> , далеко <g/> , геть <g/> ) <g/> , часто з перевищенням супроти сподіваного ( <g/> ще <g/> ) <g/> , або показуючи поступове наростання ознаки в часі ( <g/> чимраз <g/> , щораз <g/> , дедалі <g/> , все <g/> ) <g/> , напр <g/> .
doc#40 Ті прийменники <g/> , що походять з прислівника <g/> , зберігають до певної міри свій окремий наголос <g/> , але він має другорядний <g/> , дещо приглушений характер <g/> .
doc#0 Мовляв <g/> , розваговий його характер не пасував до напруженої ситуації <g/> , відкриймо журнал для політики <g/> , для пропаганди <g/> .
doc#80 Перше стосувалося до перипетій дії й розвитку характерів <g/> , друге — до поставлених інтелектуальних проблем <g/> .
doc#40 Основний тип речення нашої сучасної мови визначається тим <g/> , що акт мислення <g/> , який лежить в основі речення <g/> , має характер предикації <g/> , себто приписування одному з предметів ( <g/> або явищ <g/> ) певної ознаки в часі і в способі <g/> , живе <g/> , активне поєднання одного поняття з іншим <g/> . </p>
doc#81 <p> На цей час я <g/> , як і мій старий приятель Мишко Тетієвський <g/> , мали вже й друковані речі відповідного характеру <g/> .
doc#40 чергувань асимілятивного характеру <g/> .
doc#84 Він починався так <g/> : </p><p> « <g/> І. Назва та характер табору <g/> : Пластовий Юнацький Табір о характері виховно-вишкільнім із окремим узглядненням водних занять <g/> » <g/> .
doc#10 <p> Таким чином <g/> , Курило оборонила свою ( <g/> й Ганцова <g/> ) думку про принципово відмінний характер розвитку о <g/> , е <g/> , в нових закритих складах у північних і в південних українських говірках <g/> , а тим самим і тезу про первісно-відмінний характер їх акцентологічної системи <g/> , тим самим — про їх первісну відрубність і пізніше злиття <g/> .