Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Але традиційність і обрядовість світу Лятуринської — це стала форма для вічного набігання власних почуттів і думок <g/> , і її обряди — не обов'язок і нудна рутина <g/> , а живий зв'язок особи з людським гуртом і всесвітом <g/> , втілення в дії і жести космічної гармонії космічно-людської оркестри <g/> , вічноживе і безпосереднє <g/> , вічно пройняте Божим началом <g/> .
doc#4 Так і кортить додати <g/> , що стиль цей не сходить на суму засобів <g/> , і має в собі щось <g/> , що стоїть поза тими засобами <g/> , щось <g/> , без чого <g/> , власне <g/> , нема поезії <g/> , як без води нема життьових умов для рослин і істот <g/> , а ця вода проливається з хмар і хмарин <g/> , а їхня форма непередбачена й неповторна і не може бути подиктована людським розумом — як і сама поява чи не-поява тих хмар <g/> .
doc#9 З моїх студентських років я міг би згадати студента Ч. <g/> , харків'янина <g/> , який одначе намагався максимально наблизити свою мову до галицької <g/> , причому <g/> , пригадую <g/> , форма слова коритар замість звичного коридор <g/> , здаючися смішною й недоречною <g/> , перетворилася просто на його прізвище серед колег <g/> . </p>
doc#9 Коли до мови прикладають правило пропорції <g/> , заявляючи <g/> , що зараз є низ і долина <g/> , то конче повинні бути прислівники і внизу <g/> , і вдолині <g/> , коли від кликати є виклик <g/> , то від звати конче мусить бути визов <g/> , коли є форма обидва і обох <g/> , то неодмінно мають бути і форми оба і обидвох'' <g/> , то цим виявляють нерозуміння або небажання розуміти живі історичні процеси формування української літературної мови — не в кабінетах <g/> , а в перебігу мінливих і часто взаємосуперечних історичних подій <g/> .
doc#9 А принесена з Галичини форма прошу набирає значення не стільки дієслівної форми <g/> , скільки прислівника чи <g/> , певніше <g/> , вставного слова <g/> , тотожного або близького значенням ( <g/> хоч і дещо відмінного і семантичними нюансами <g/> , і емоційним забарвленням <g/> ) до слова будь ласка <g/> .
doc#9 а то и того реже в неодушевленных <g/> » ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , хоч <g/> , відповідно до його високої оцінки південних говірок <g/> , ця форма означає <g/> , на його думку <g/> , « <g/> умягчение грубости наречия <g/> » <g/> ; </p><p> б. Нестягнені прикметники <g/> : гарная — гарнеі — гарный ( <g/> 10 <g/> ) <g/> ; </p><p> в. Наз <g/> .
doc#15 Обидва зазначені тямові складники-уявлення вбирає тут у себе одна ( <g/> здебільшого <g/> ] назовна форма <g/> , показуючи буття та його назву <g/> " <g/> .
doc#15 <p> Прослідки цієї конструкції можна вбачати в деяких прикладах <g/> , що їх подає Є. Тимченко <g/> ; хоч в них вже відсутнє власне посесивне слово <g/> , але воно ще можливе <g/> ; проте воно вже не править за присудок - функції останнього виконує особова форма дієслова <g/> .
doc#15 Здебільшого вона підлягає заміні на особове речення з підметом <g/> , що виражає дійову особу <g/> , і з присудком <g/> , вираженим дієсловом <g/> ; дуже часто перероджується вона на безособові речення <g/> , де безособова форма дієслова супроводиться адвербіялізованим предикативним іменником [ <g/> за В. Виноградовим - іменник тут перейшов у категорію стану <g/> ) <g/> . </p>
doc#15 Потенціяльно в них завжди присутня форма безособовости <g/> : </p><p> Сором гнити <g/> , сором мерти <g/> , </p><p> Сором терпіть рабські смуги [ <g/> …
doc#15 Граматична форма функціонує не сама в собі <g/> , а в асоціяціях з її основним і другорядним значенням на конкретному етапі розвитку мови в цілому і даної граматичної форми зокрема <g/> . </p>
doc#15 : я не бачив « <g/> Любого друга <g/> » в кіні <g/> ; він захоплюється « <g/> Вітязем в тигровій шкурі <g/> » <g/> ) <g/> , називний відмінок виступає тут як форма прив'язаности даного слова ( <g/> чи словосполучення <g/> ) до поодинокого предмета <g/> , знову таки <g/> , слово не втрачає своєї загальносте <g/> , але використовується всупереч їй <g/> .
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#24 Щоб сказати в ньому стільки <g/> , скільки сказано <g/> , потрібна була незвичайна композиція <g/> , своєрідна містка форма <g/> .
doc#25 Він тільки доповнює її тим <g/> , що <g/> , на його думку <g/> , в цих закінченнях відбулася спершу асиміляція попереднього голосного наступному <g/> , як — додам від себе — в займеннику стара форма єї перейшла в її <g/> , бо е першого складу уподібнилося звукові і наступного складу <g/> . </p>
doc#28 <p> З цим пов'язана й форма клясицистичної поезії <g/> .
doc#28 Правда <g/> , більшість його поезій закута в чіткі силябо-тонічні розміри і в правильні <g/> , переважно чотирирядкові строфи <g/> ; але нахилу до завершених у своїй пластичній симетрії форм ( <g/> сонет <g/> , октава <g/> , дистихи <g/> ) ми в нього зовсім не помітимо <g/> ; а що ця накинута ним на себе форма віршів заважала йому <g/> , видно з його спроб писати такими типовими для російського символізму « <g/> дольниками <g/> » ( <g/> « <g/> Розлютувався лютий надаремне <g/> » <g/> , « <g/> Ой <g/> , колом сонце догори <g/> » <g/> , « <g/> На побережжі <g/> » <g/> ) і навіть верлібром ( <g/> « <g/> Ще губи кам'яні <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#28 Тверда форма клясицизму <g/> , узагальненість <g/> , понадчасовість – це було для поета рятунком від того почуття розчарованости <g/> , самотности <g/> , ілюзорности світу <g/> , нікчемности людини <g/> , невір'я <g/> , яке було реакцією його душі на брутальні й брудні доторки тогочасної дійсности <g/> .
doc#40 Чи можна сказати <g/> , що форма бездольная і порядок слів у Лесі Українки неправильні <g/> ?
doc#40 Ні <g/> , ця форма і цей порядок слів припустимі <g/> , хоч і не зовсім звичні <g/> .