Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#53 Якщо далі обмежуватися матеріялом <g/> , поданим під літерою щ <g/> , то в загадках відхилень від Номиса взагалі немає <g/> , а в приказках можна назвати тільки чотири дрібні відхилення <g/> , а саме — в дієсловах заміну Номисової форми інфінітива на -ти формою на -ть ( <g/> у приказці 3297 — переймать замість переймати як основного варіянта <g/> ) <g/> , у третій особі однини теперішнього часу на -ає формою на -а ( <g/> у приказці 11309 — співа <g/> , протира замість Номисових співає <g/> , протирає <g/> ) <g/> , один раз <g/> , у приказці 7074 <g/> , куповалы проти Номисової форми купували <g/> .
doc#53 Якщо далі обмежуватися матеріялом <g/> , поданим під літерою щ <g/> , то в загадках відхилень від Номиса взагалі немає <g/> , а в приказках можна назвати тільки чотири дрібні відхилення <g/> , а саме — в дієсловах заміну Номисової форми інфінітива на -ти формою на -ть ( <g/> у приказці 3297 — переймать замість переймати як основного варіянта <g/> ) <g/> , у третій особі однини теперішнього часу на -ає формою на -а ( <g/> у приказці 11309 — співа <g/> , протира замість Номисових співає <g/> , протирає <g/> ) <g/> , один раз <g/> , у приказці 7074 <g/> , куповалы проти Номисової форми купували <g/> .
doc#40 <p> Усі ті випадки <g/> , коли підмет виражений числівником з іменником або формою іменника <g/> , залежною від ( <g/> відсутнього <g/> ) числівника <g/> , це випадки складеного підмета <g/> .
doc#91 Своєю суттю гордість ця національна <g/> , але формою свого вияву вона народницька <g/> .
doc#40 ) прикметник гармонійний поставлений у формі середнього роду і однини <g/> , бо цими формами він узгоджується з іменником подружжя <g/> ; але формою відмінка <g/> , якою він теж володіє <g/> , він не орієнтується на називний відмінок слова подружжя <g/> .
doc#15 Надання їм функцій речення полегшувалося тим <g/> , що такі пагони речення зустрічали підтрим в тих аналогічних формою конструкціях <g/> , які з самого початку становили речення ( <g/> рештки субстантивних конструкцій тощо <g/> ) <g/> .
doc#40 Нарешті певні вагання між синтетичною формою з наростком -іш- і аналітичною формою другого ступеня виказують ті прикметники <g/> , що їх основа кінчиться на ж- <g/> , ш- <g/> , певно <g/> , з причин звукового збігу <g/> : ворожий — ворожіший чи більш ворожий <g/> , хижий — хижіший чи більш хижий <g/> .
doc#28 Але почуття <g/> , і звичайно щирі й глибокі <g/> , живуть у ній <g/> , хоч автор і старається затушкувати їх врівноважено-холодною формою <g/> , важкими покладами книжкових асоціяцій <g/> , тим тягарем пам'яті <g/> , на який часами він і сам скаржиться <g/> : </p><p><g/> …
doc#40 <p> Можливі <g/> , правда <g/> , випадки неповного узгодження прикметника з іменником <g/> , але і вони не свідчать про синтаксичну самостійність прикметника <g/> , бо постають тільки в нечастих випадках розбіжности між значенням і граматичною формою членів речення <g/> , наслідком чого здебільша буває переформування граматичних пар на трійки <g/> .
doc#40 Складеним підметом називаємо підмет <g/> , що виражається називним відмінком імени у зв'язку з залежною від нього іншою граматичною формою або <g/> , при відсутності першого <g/> , самою останньою <g/> .
doc#40 , брав би <g/> , але брали б <g/> ) <g/> , який уживається при формі минулого часу дійсного способу дієслова <g/> , але не конче стоїть поруч з цією дієслівною формою <g/> , а часто переноситься ближче до початку речення <g/> , іноді ( <g/> в підрядних реченнях <g/> ) навіть входячи в склад сполучника <g/> , напр <g/> .
doc#79 Це може результат конфліктів і поразок незчисленних поколінь <g/> , поки така гармонія людського з формою суспільного життя може з'явитися <g/> .
doc#79 Розрив з формою <g/> . </p>
doc#40 <p> Близько до цього типу прислівників стоять прислівники <g/> , утворені зростанням частки що з формою родового або знахідного відмінка іменника <g/> : щодня <g/> , щотижня <g/> , щороку <g/> ; щодень <g/> , щорік ( <g/> пор <g/> .
doc#79 Так <g/> , бо суспільне життя є життям форми <g/> , за формою і у формі <g/> , і коли індивід хоче зламати форму <g/> , то він тим самим хоче зламати закон <g/> , на якому тримається життя суспільства <g/> .
doc#9 Значення дієслівної форми першої особи з усіма семантичними відтінками <g/> , властивими цьому дієслову взагалі <g/> , зберігається за формою прошу <g/> .
doc#40 Щодо особи <g/> , то дієслово стоїть у третій особі <g/> , яка є <g/> , сказати б <g/> , загальною формою особовости <g/> . </p>
doc#40 Разом з кличною формою батьку ( <g/> що має -у через наявність наросткового -к- <g/> ) вони досить виразно відокремлюються в групу слів <g/> , що означають спорідненість <g/> , одначе і ця підгалузка категорії особовости не розрослася так сильно <g/> , щоб охопити хоч би всі слова цього вужчого значення <g/> , і тому маємо поруч онуче <g/> , шваґре <g/> , небоже <g/> … </p>
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 Це основа постійного конфлікту між літературною формою і свавіллям поетичного генія <g/> . </p>