Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 , не можна утворити форм *зелененькіший <g/> , *злющіщий <g/> .
doc#40 Форма *наймалесенькіших неможлива <g/> ) <g/> ; « <g/> Що може бути більш хвилююче од мандрівки в нетрі доби <g/> , про яку так мало відомо <g/> ?
doc#40 Форма *хвилюючіше неможлива <g/> ) <g/> .
doc#40 Та це чисто правописне обмеження <g/> , викликане потребою мати власні географічні назви завжди в однаковій формі <g/> , а в живій мові це у- підлягає загальним нормам <g/> .
doc#26 Шевченко розцерковнослов'янив перші дві свої форми <g/> , а далі запровадив російське слово <g/> .
doc#40 Деякі з цих займенників уживаються в короткій формі ( <g/> кожен <g/> , сам <g/> , всяк <g/> , жаден <g/> ) без різниці значення і без якогось спеціяльного стилістичного відтінку поруч із повною формою <g/> , а займенники наш <g/> , ваш існують тільки в короткій формі ( <g/> пор <g/> .
doc#28 Зеров не був неоклясиком у завершеному значенні <g/> , він шукав клясики <g/> , він томився за нею <g/> , він лише подеколи осягав клясичної гармонійности не тільки слова й форми <g/> , а й світосприймання <g/> .
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#40 Вжи- ваючися без змін <g/> , форма було ( <g/> а при відтінку повторности — бувало <g/> ) втрачає ознаки складника часової форми <g/> , а переходить у своєрідне вставне слово ( <g/> модальне <g/> ) <g/> .
doc#40 Тому то в цій функції можуть виступати всі часові форми <g/> , а постійність дії встановлюється тільки з контексту <g/> . </p>
doc#40 І то <g/> , два і півтора мають не три родові форми <g/> , а тільки дві — для чоловічого і середнього роду два <g/> , півтора <g/> , для жіночого — дві <g/> , півтори <g/> , — і тільки в формі називного відмінка <g/> .
doc#40 , брав би <g/> , але брали б <g/> ) <g/> , який уживається при формі минулого часу дійсного способу дієслова <g/> , але не конче стоїть поруч з цією дієслівною формою <g/> , а часто переноситься ближче до початку речення <g/> , іноді ( <g/> в підрядних реченнях <g/> ) навіть входячи в склад сполучника <g/> , напр <g/> .
doc#15 <p> Якщо при цьому прикметник такий <g/> , що виявляв більш-менш звичайну ознаку предмета <g/> , що вживається при останньому звичайно або принаймні часто <g/> , то можна з певністю передбачати <g/> , що його предикативність буде відчуватися надмірно слабо і кінець-кінцем він перетвориться на атрибут <g/> , а все речення - на називне <g/> , називне не лише формою <g/> , а і способом світосприймання ( <g/> про це - далі <g/> ) <g/> . </p>
doc#72 У кінцевому наслідку поспіль запроваджено або повну ідентичність українських і російських форм <g/> , або відповідність у відношенні один до одного <g/> .
doc#24 Раціоналізм убрав образи і смисли твору в суворі й викристалізовані форми <g/> , але він не вбив живого відчуття <g/> , глибини схвильованости <g/> , емоційної напруги <g/> , часто ніжности і зворушення <g/> .
doc#40 Плутанина ця могла б постати <g/> , якби поруч стояли однакові граматичні форми <g/> , але з різним значенням <g/> , з різними функціями в реченні <g/> .
doc#50 Народження самого Свирида коштувало його матері втрати слуху <g/> ; а дід Кіт впроваджує хлопця в наївний формами <g/> , але страшний змістом світ селянської демонології <g/> .
doc#7 Ці слова справді в парадоксальній формі <g/> , але схоплюють посутню рису сучасної поезії Франції <g/> , Англії <g/> , Америки в її вищих проявах <g/> .
doc#79 Це знаменує кінець даних суспільних форм <g/> , але це вже інше питання <g/> .
doc#9 <p> Стаття А. Кримського принесла вперше в дискусії фахове філологічне пояснення багатьох порушених дискутантами слів і форм <g/> , але це нас тут не цікавить <g/> .