Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 Щодо наголосу сидячи <g/> , стоячи <g/> , лежачи <g/> , то він закріпився <g/> , мабуть <g/> , під впливом форм сидя <g/> , стоя <g/> , лежа <g/> .
doc#40 <p> Таким чином <g/> , аналітичні форми другого ступеня прикметників не завжди чітко відмежовані від форм з наростком -іш- <g/> .
doc#65 <p> Можна думати <g/> , що відмова від форм Олександер <g/> , міністер тощо на користь Олександр <g/> , міністр тощо <g/> , розглядана передше в цій статті з іншого погляду <g/> , теж відбиває застосування російської шкали вартостей <g/> .
doc#63 <p> Наслідок обох тенденцій — відмовлення від форм скутих <g/> , наперед визначених <g/> , шукання форм <g/> , які найбільше адекватні національно-суб'єктивному змістові твору <g/> .
doc#40 <p> Впливом прикметників пояснюється і наявність у говірках багатьох чисто прикметникових або проміжних відмінкових форм від займенників той <g/> , цей <g/> , мій ( <g/> твій <g/> , свій <g/> ) <g/> , чий <g/> , увесь <g/> , напр <g/> .
doc#28 Композиційні можливості обраних віршових форм <g/> , симетрично струнка будова їх використовуються раз-у-раз інакше <g/> , майстер доходить до справжньої віртуозности <g/> , хоч ця віртуозність завжди прихована загальною врівноваженістю <g/> , гармонійністю частин <g/> , ніколи не видається самоціллю <g/> , ніколи не демонструється сама для себе <g/> , підкреслено й оголено <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи
doc#31 Дискусія в цих питаннях <g/> , досить елементарних і зрештою для нас тепер не надто цікавих <g/> , набирала часто дуже гострих форм <g/> .
doc#40 <p> Граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження і керування <g/> , не має також інфінітив <g/> .
doc#40 Не шкодять також гомоніми <g/> , що належать до різних частин мови або до різних граматичних форм <g/> , бо речення завжди показує в таких випадках <g/> , що саме тут мають на увазі <g/> , напр <g/> .
doc#40 Прилягання — це такий зв'язок двох членів речення <g/> , при якому пояснювальний член речення не має тих граматичних форм <g/> , в яких відбувається узгодження або керування ( <g/> себто форм роду <g/> , числа <g/> , відмінка <g/> , особи <g/> ) <g/> .
doc#40 Можна вбачати в цьому і вияв тенденції обмежити число граматичних форм наказового способу <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , однина і множина іменника <g/> , суворо кажучи <g/> , мусіли б розглядатися як окремі слова <g/> , бо вибір однієї з цих двох форм <g/> , —напр <g/> .
doc#40 <p> Різниця в уживанні цих двох форм <g/> , коли вона є <g/> , випливає з їх формальної структури <g/> , а не з відтінків значення <g/> : форми з буду <g/> , двослівні <g/> , здаються при однорядності <g/> , бо показник майбутнього часу буду може бути вжитий тільки раз для кількох інфінітивів <g/> , напр <g/> .
doc#25 <p> 13.“ <g/> До правопису деяких форм “ <g/> м'якої деклінації <g/> ” в українській мові <g/> ” <g/> .
doc#40 До правопису деяких форм м'якої деклінації ( <g/> Записки Наукового Товариства в Києві <g/> , 2 <g/> ) <g/> , І. Огіенка <g/> .
doc#72 Вони не відкидали конструкції <g/> , засновані на європейській традиції й практиці <g/> , хоч і вважали бажаним частіше <g/> , ніж досі <g/> , вдаватися до форм “ <g/> своїх <g/> ” <g/> .
doc#40 Особливо це стосується саме до форм теперішнього часу <g/> , бо в системі часів форми теперішнього часу мають найзагаль- ніше значення <g/> , мовець може довільно простягнути їх неозначено далеко в минуле і в майбутнє <g/> , — так як і саме слово тепер може означати тільки мить розмови <g/> , а може бути розтягнене на поняття сторіччя <g/> , геологічної ери ( <g/> напр <g/> .
doc#40 , карпатський <g/> , ужгородський <g/> , швидший ( <g/> за фонетичним принципом треба було б писати карпацький <g/> , ужгородзький <g/> , швиччий <g/> ) <g/> ; а другий виняток стосується спеціально до форм іменникової відміни типу дошці <g/> , крадіжці <g/> , нитці ( <g/> фонетично треба було б писати досці <g/> , крадізці <g/> , ницці <g/> , — якщо не відзначати палаталізації <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Наприклад <g/> , у поданому вище прикладі до недоконаного дієслова співати е кілька доконаних форм <g/> : заспівати <g/> , проспівати <g/> , поспівати <g/> , — але кожна з них не тільки змінює вид дієслова <g/> , а і вносить у межах виду свої додаткові відтінки <g/> , які ми будемо називати внутрішньо-видові відтінки <g/> .