Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#40 <p> Формальне узгодження прикметника в числі може бути порушене також при пошанних формах <g/> .
doc#79 Але кінець-кінцем індивід знаходить можливість самовияву в накинених йому формах <g/> .
doc#91 Елементи здичавіння є не тільки у формах вияву української літератури в УРСР <g/> , а і в душах письменників <g/> . </p>
doc#40 Зубний ряд тепер обмежений на формах місцевого відмінка однини з закінченням і <g/> , напр <g/> .
doc#81 Гірнякові вона була властива саме в таких формах <g/> .
doc#40 Вони можливі в формах минулого часу і наказового способу <g/> , напр <g/> .
doc#9 Поширювана звідти мова <g/> , штучно створювана в формах <g/> , які тенденційно відходять від загальноукраїнської мови <g/> , є ворог останньої <g/> , а що виникнення й поширення її не викликається будь-якими природними прагненнями й потребами південноруського населення <g/> , то й поширення галицької літератури в межах Росії мусить піддягати суворій цензурі <g/> »2. У славетній « <g/> Записці <g/> » Російської Академії наук « <g/> Об отмене стеснений малорусского печатного слова <g/> » справа поставлена <g/> , природно <g/> , більше в філологічній площині <g/> : « <g/> Малоруській мові галицької письменности ставляться в докір ці її польські елементи <g/> , це чуже українському чуттю забарвлення <g/> , якого вона зазнала у Львові <g/> .
doc#40 Тим то саме в минулому часі частіші <g/> , ніж в інших часових формах <g/> , випадки певної байдужости до вибору виду <g/> : можна <g/> , наприклад <g/> , сказати <g/> : Вчора я писав листи <g/> , а сьогодні відіслав їх — і можна сказати <g/> : Вчора я написав листи <g/> , а сьогодні відіслав їх <g/> . </p>
doc#40 Зв'язок виражається тільки в формах відмінка <g/> .
doc#94 В усіх формах <g/> , що з них назву тільки деякі <g/> : сувора й прискіплива цензура <g/> , найменше потрійна — авторська <g/> , редакторська <g/> , власне цензорська <g/> ; газетні й журнальні рецензії як ще один щабель цензурування <g/> ; книжка <g/> , що якось проскочила між Сціллами й Харібдами внутрішньовидавничих церберів <g/> , стає жертвою нападу ззовні і таки опиняється в небутті <g/> ; наклад знищується <g/> , лічені примірники опиняються під сімома замками в так званих закритих спецфондах <g/> ; на кордонах установлюються непрохідні бар'єри для видань <g/> , що побачили світ поза кордонами Країни дозрілого соціялізму <g/> ; в'язням тюрем і таборів вихоплюють перо з рук <g/> , а коли якомусь пощастить
doc#40 : кращий — найкращий <g/> , тепліший — найтепліший <g/> ; а в аналітичних формах показник більш ( <g/> е <g/> ) заступається на показник найбільш ( <g/> е <g/> ) або ( <g/> рідше <g/> ) самий <g/> , напр <g/> .
doc#40 Навпаки <g/> , елемент -му не несе на собі самостійного наголосу ( <g/> наголос у цих формах завжди такий <g/> , як в інфінітиві <g/> ) <g/> .
doc#94 Але візантійська релігія книги як Божественної книги <g/> , як Божого об'явлення не вмерла <g/> , вона існувала далі <g/> , лише в дещо змінених і далі примітивізованих формах <g/> .
doc#40 Ця основа тут використовується і в інших формах минулого часу <g/> : клала — клало — клали <g/> . </p>
doc#40 <p> В наведених прикладах узгодження було повне — в усіх тих формах пояснюваного члена речення <g/> , якими володіє пояснювальний <g/> ; але може бути і неповне узгодження <g/> .
doc#9 <p> Поза цим галицькі ( <g/> західноукраїнські <g/> ) впливи можна вбачати тільки в неусталеності наголосу в нечисленних дієсловах першої кляси типу нести <g/> , везти <g/> , а саме в формах інфінітива <g/> : нести <g/> , везти <g/> , вести і в формах множини і жіночого й середнього роду однини минулого часу ( <g/> дієприкметника на -л <g/> ) <g/> ; несли <g/> , везла ( <g/> кінцевий наголос — східноукраїнський <g/> , передкінце- вий — західноукраїнський <g/> ) <g/> , але вже тільки вела <g/> , як не поширюється це вагання й на більшість дієслів тієї ж кляси <g/> : можливий тільки кінцевий наголос у дієслів <g/> , наприклад <g/> , пекти — пекла <g/> , брести — брела <g/> , скубти — скубла тощо <g/> . </p>
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Це <g/> , як і в галицьких говірках <g/> , кінцевий наголос у третій особі однини майбутнього часу і передкінцевий наголос у формах минулого часу <g/> : « <g/> Яка ж буде мета у товариства <g/> » ( <g/> « <g/> Віче <g/> » <g/> , II <g/> , 96 <g/> ) <g/> ; « <g/> То ж була буря весняна <g/> , а не сльота осіння <g/> » ( <g/> « <g/> Хто вам сказав <g/> » <g/> ) 1. Розгляд усього поданого матеріялу показує <g/> , що Леся Українка підходить до західноукраїнських говірок відмінно від М. Старицького і вже цілком відмінно від П. Куліша <g/> .
doc#53 Найбільше виділяються як церковнослов'янізми ті <g/> , що вживаються в двох паралельних формах — церковнослов'янській і місцевій <g/> , як от град — город <g/> , тощо <g/> .
doc#40 <p> *** <g/> ) Суплецією основ зветься вживання різних основ у різних формах того самого слова <g/> . </p>