Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Боротьба за український університет у розгляданий проміжок часу нерідко набирала аґресивних форм <g/> , які призводили до політичних демонстрацій <g/> , а раз навіть до вбивства <g/> , але нічого не змінила <g/> .
doc#65 Новітнім позикам з чужих мов вони раз-у-раз надають форм жіночого роду на приголосний <g/> , йдучи сліпо за російською мовою <g/> .
doc#40 Інакше стоїть справа з займенниками хто <g/> , що <g/> , які теж не мають форм роду і числа <g/> .
doc#40 <p> в <g/> ) творення і вживання третього ступеня прикметників </p><p> Третій ступінь нормально твориться від другого ступеня <g/> , так <g/> , що до наросткованих форм додається приросток най- <g/> , напр <g/> .
doc#31 Письменник не тільки називає його « <g/> культурний російський формалізм <g/> » ( <g/> с. 107 <g/> ) <g/> , але й посутньо приймає його концепцію постійного зношування і оновлення літературних форм <g/> .
doc#63 <p> Наслідок обох тенденцій — відмовлення від форм скутих <g/> , наперед визначених <g/> , шукання форм <g/> , які найбільше адекватні національно-суб'єктивному змістові твору <g/> .
doc#28 <p> У віршах цього настрою й світосприймання Филипович особливо охоче описує вечір <g/> , ту пору дня <g/> , коли все втрачає чіткість обрисів і форм <g/> , стає неокресленим <g/> , неозначеним <g/> , розпливчастим <g/> , невиразним <g/> , часто – зловісним <g/> , іноді – мрійливим <g/> , завжди нахильним до інтроспекції <g/> .
doc#72 Міська мова рясніла кальками з польської <g/> , починаючи з форм суспільного етикету <g/> , таких як звернення й привітання <g/> , і кінчаючи технічними поняттями <g/> .
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#10 і про розмірно дієслівний характер української мови ( <g/> 5 <g/> , 36 <g/> ) <g/> ; розмежування віддієслівних іменників з нульовим суфіксом <g/> , суфіксом -к- і суфіксом -ння ( <g/> 5 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; особливості вживання часових форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних підрядних реченнях ( <g/> 5 <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; заборона протиставного же ( <g/> типу <g/> : Я мовчав <g/> , він же говорив <g/> , — 5 <g/> , 115 <g/> ) <g/> ; межі вживання прийменника по і його замін ( <g/> 5 <g/> , 118 <g/> ) <g/> ; часові конструкції ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ) <g/> ; і особливо — керування дієслів ( <g/> 5 <g/> , 66 <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Відмінків як форм залежности імени від іншого слова в реченні українська мова знає п'ять <g/> : родовий <g/> , давальний <g/> , знахідний <g/> , орудний <g/> , місцевий <g/> .
doc#65 Узаконення форм Олександр <g/> , міністр <g/> , циліндр замість уживаних перед тим Олександер <g/> , міністер <g/> , циліндер руйнує цю історичну традиціюiii <g/> .
doc#40 <p> Впливом прикметників пояснюється і наявність у говірках багатьох чисто прикметникових або проміжних відмінкових форм від займенників той <g/> , цей <g/> , мій ( <g/> твій <g/> , свій <g/> ) <g/> , чий <g/> , увесь <g/> , напр <g/> .
doc#9 У галичан є чимало гарних форм <g/> , яких нам не стає — чому ж з них не скористуватися <g/> »3. І <g/> , остаточно ставлячи всі крапки над і <g/> , Б. Грінченко так формулює тепер свій мовний ідеал <g/> : « <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найзрозумілішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> »4. </p><p> Таким чином <g/> , тепер Б. Грінченко визнає і доконечність галицької пайки в літературній мові <g/> , а отже <g/> , діялектну многоосновність літературної мови <g/> , і участь у літературній мові штучно створюваного елементу ( <g/> складені в народному дусі слова <g/> ) <g/> , обстоюючи
doc#15 Після таких визначень слід було б <g/> , щоб бути послідовними <g/> , визнати за розгляданими словосполуками характер речень <g/> ; але <g/> , на диво <g/> , Перегінець відмовляє їм у цьому <g/> , з їх еквівалентами речень <g/> , слідом за Пєшковським </p><p> підкреслює неможливість обставинних конструкцій у них і навіть <g/> , непосередньо суперечачи самому собі <g/> , говорить про нібито " <g/> послаблення присудкових форм <g/> " у них <g/> , яке <g/> , мовляв <g/> , " <g/> дорівнює [ <g/> …
doc#71 У морфології йдеться про усунення дієприкметників типу робляний <g/> , кладяний <g/> , а також дієслівних форм <g/> .
doc#19 Не знайдемо в Мови типового для епігонів Шевченка накопичення пестливих форм слів взагалі і в римах зокрема <g/> .
doc#81 Він був принциповіший від нас <g/> , решти <g/> , і не хотів ніяк уключатися до будь-яких <g/> , навіть найбезневинніших форм співпраці з німцями <g/> , осторонь він волів стояти і від ідеологічних виступів і зв'язків <g/> .
doc#40 Слова пестощі <g/> , пахощі не мають форм з -ість <g/> , бо не можуть показувати абстрактної властивости <g/> . </p>