Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 <p> 3. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви- ( <g/> крім тих іменників жіночого роду <g/> , що мають наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> ) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені <g/> : вистава <g/> , вимова <g/> , вимога ( <g/> але випадок <g/> ) <g/> , але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви- <g/> : вимова <g/> , вимога <g/> , зрідка навіть виставаxlii <g/> .
doc#40 Форми з цим приростком мають доконане значення <g/> , коли приросток перетягає на себе наголос ( <g/> ви́носити <g/> .
doc#69 Особливо правопис 1928 року ( <g/> Синявського — Скрипника <g/> ) в трактуванні чужих слів виходив не з їхньої традиції в українській мові <g/> , а з їхньої форми в тій мові <g/> , звідки їх позичено <g/> .
doc#63 <p> Наслідок обох тенденцій — відмовлення від форм скутих <g/> , наперед визначених <g/> , шукання форм <g/> , які найбільше адекватні національно-суб'єктивному змістові твору <g/> .
doc#52 <p> « <g/> Сучасність <g/> » вмістила була мою статтю про самвидав на американському континенті <g/> , Солженіцина <g/> , Смотрича <g/> , ненависть <g/> , боротьбу й братерськість <g/> , шукання й нові форми в літературі <g/> .
doc#81 Гірнякові вона була властива саме в таких формах <g/> .
doc#10 Я маю на увазі її змістовну програму для збирання особливостей жестів і міміки українських мовців <g/> , українських вигуків <g/> , дитячої мови <g/> , таємних мов <g/> , українського народного особового називництва й початків письма в формі власницьких особистих і родових знаків на поясах і рушниках <g/> , у татуюванні <g/> , вузликів <g/> , способів сигналізації на віддаль <g/> , способів підписувати неписьменних <g/> , мнемоніки чисел <g/> , символіки кольорів ( <g/> 8 <g/> ) <g/> .
doc#40 У говірках вони можуть переноситися навіть на первісні прислівники <g/> , і так постають форми типу тамки <g/> , тутки <g/> , теперечки <g/> ; наросток -ою ( <g/> самотою <g/> ) <g/> , переносячися на первісні прислівники <g/> , дає форми тудою <g/> , сюдою <g/> , забарвлені усномовно <g/> .
doc#53 Якщо далі обмежуватися матеріялом <g/> , поданим під літерою щ <g/> , то в загадках відхилень від Номиса взагалі немає <g/> , а в приказках можна назвати тільки чотири дрібні відхилення <g/> , а саме — в дієсловах заміну Номисової форми інфінітива на -ти формою на -ть ( <g/> у приказці 3297 — переймать замість переймати як основного варіянта <g/> ) <g/> , у третій особі однини теперішнього часу на -ає формою на -а ( <g/> у приказці 11309 — співа <g/> , протира замість Номисових співає <g/> , протирає <g/> ) <g/> , один раз <g/> , у приказці 7074 <g/> , куповалы проти Номисової форми купували <g/> .
doc#28 <p> У віршах цього настрою й світосприймання Филипович особливо охоче описує вечір <g/> , ту пору дня <g/> , коли все втрачає чіткість обрисів і форм <g/> , стає неокресленим <g/> , неозначеним <g/> , розпливчастим <g/> , невиразним <g/> , часто – зловісним <g/> , іноді – мрійливим <g/> , завжди нахильним до інтроспекції <g/> .
doc#72 Міська мова рясніла кальками з польської <g/> , починаючи з форм суспільного етикету <g/> , таких як звернення й привітання <g/> , і кінчаючи технічними поняттями <g/> .
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#40 Вони можливі в формах минулого часу і наказового способу <g/> , напр <g/> .
doc#9 Певна річ <g/> , у галичан у їх літературній <g/> , а надто спеціяльно в газетній мові дуже багато кепських форм <g/> , зовсім не наших <g/> , позичених або з польського <g/> , або з німецького <g/> , а то й з московського <g/> »2 <g/> , — і робить з цього такий висновок <g/> : « <g/> Дак ото і нам <g/> , і галичанам треба тую чужомовну полову від свого доброго зерна одвіяти <g/> , а добре зерно зберегти — однаково де б воно не було <g/> : чи в нас <g/> , чи в галичан <g/> , аби воно було щиро-народне або складене в щиро-народному дусі <g/> .
doc#40 Про кличну форму <g/> , яку іноді вважають теж за відмінок <g/> , буде сказано далі ( <g/> § 34 <g/> ) <g/> .
doc#24 Внутрішньо — мінливість стилю окремих розділів зумовлена потребою поєднати логіку абстрактно-філософського мислення — головного стрижня твору — з образністю як провідною засадою мистецького твору взагалі <g/> , — поєднати <g/> , само собою <g/> , не механічно <g/> , одягаючи готові формули абстрактної думки в убрання образів ( <g/> це було б співвідношення форми й змісту механічне — як склянки й води <g/> : вода може набрати форми першої-ліпшої посудини <g/> , і тільки випадково втиснута в « <g/> форму <g/> » склянки <g/> ) <g/> , — а так <g/> , що рух образів веде за собою і в собі рух думки <g/> .
doc#9 Поширювана звідти мова <g/> , штучно створювана в формах <g/> , які тенденційно відходять від загальноукраїнської мови <g/> , є ворог останньої <g/> , а що виникнення й поширення її не викликається будь-якими природними прагненнями й потребами південноруського населення <g/> , то й поширення галицької літератури в межах Росії мусить піддягати суворій цензурі <g/> »2. У славетній « <g/> Записці <g/> » Російської Академії наук « <g/> Об отмене стеснений малорусского печатного слова <g/> » справа поставлена <g/> , природно <g/> , більше в філологічній площині <g/> : « <g/> Малоруській мові галицької письменности ставляться в докір ці її польські елементи <g/> , це чуже українському чуттю забарвлення <g/> , якого вона зазнала у Львові <g/> .
doc#10 і про розмірно дієслівний характер української мови ( <g/> 5 <g/> , 36 <g/> ) <g/> ; розмежування віддієслівних іменників з нульовим суфіксом <g/> , суфіксом -к- і суфіксом -ння ( <g/> 5 <g/> , 45 <g/> ) <g/> ; особливості вживання часових форм дієслова ( <g/> 5 <g/> , 53 <g/> ) <g/> ; настанова про перевагу що над який і особливо котрий у релятивних підрядних реченнях ( <g/> 5 <g/> , 107 <g/> ) <g/> ; заборона протиставного же ( <g/> типу <g/> : Я мовчав <g/> , він же говорив <g/> , — 5 <g/> , 115 <g/> ) <g/> ; межі вживання прийменника по і його замін ( <g/> 5 <g/> , 118 <g/> ) <g/> ; часові конструкції ( <g/> 5 <g/> , 128 <g/> ) <g/> ; і особливо — керування дієслів ( <g/> 5 <g/> , 66 <g/> ) <g/> .
doc#54 Замість листа прийшли трактори <g/> , — форма привіту від Никанора <g/> .
doc#40 <p> Другий тип індивідуальних неологізмів становлять ті <g/> , де автор не творить нового образу <g/> , а тільки оновляє звичну форму слова <g/> , щоб це слово сприймалося свіжіше <g/> , не так заяложено <g/> .