Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 У своєрідній формі це відбивають дві виставки <g/> , які щойно пройшли в Міській ґалерії <g/> . </p>
doc#89 Дискусію про те <g/> , що потрібно <g/> : Гоголь чи « <g/> Мілорд глупий <g/> » <g/> , відроджувати в формі дискусії Дюма чи Осьмачка — цілком не до речі <g/> .
doc#40 <p> Форми минулого часу творяться від основи інфінітива <g/> : форма жіночого роду — закінченням -ла <g/> , середнього роду -ло <g/> , множини -ли ( <g/> бра-ти — брала — брало — брали <g/> ) <g/> .
doc#9 Якщо не говорити про форму прошу <g/> , сприйняту з таким наголосом літературною мовою тільки в звуженому значенні формули ввічливосте <g/> , то в парадигмі теперішнього часу можна припускати західноукраїнські впливи тільки щодо поодиноких дієслів <g/> , і то досить давні <g/> , так що вони <g/> , власне <g/> , не входять у нашу тему — про впливи Галичини на нову українську літературну мову <g/> .
doc#72 Навіть для тих слів <g/> , що мали форму <g/> , відмінну від російської ще до змін 1928-1929 рр <g/> .
doc#40 <p> Формальне узгодження прикметника в числі може бути порушене також при пошанних формах <g/> .
doc#40 ) маємо форму ліг відповідно до норм літературної мови <g/> , але друге дієслово мало б стояти в формі роздягся <g/> . </p>
doc#79 Але кінець-кінцем індивід знаходить можливість самовияву в накинених йому формах <g/> .
doc#15 Це спростовується <g/> , подруге <g/> , теоретично тим <g/> , що називні відмінки вивісок і заголовків неминучі у всякій мові <g/> , що має категорію імени і категорію називного відмінка в силу тієї простої обставини <g/> , що слово не може не мати називної функції <g/> , що функція ця може застосовуватися до поодинокого предмета і що форма називного відмінка імени чіткіше від будь-яких інших форм слова виражає цю номінативну функцію <g/> .
doc#92 Для багатьох дієслів ця універсальна основа була абстрактна <g/> , яка не виступала в жадній реальній формі <g/> .
doc#40 Іноді з'являються форми на -и без приростка по- <g/> , напр <g/> .
doc#72 Боротьба за український університет у розгляданий проміжок часу нерідко набирала аґресивних форм <g/> , які призводили до політичних демонстрацій <g/> , а раз навіть до вбивства <g/> , але нічого не змінила <g/> .
doc#40 <p> Форма присудка при однорядних однини их підметах залежить від його місця <g/> .
doc#2 Замість аскетизму печерного малюнка <g/> , де до послуг тільки лінія <g/> , тільки сильвета <g/> , бачимо пишні барви й опуклі форми барокко <g/> . </p>
doc#81 Там таки він не без іронії казав <g/> : </p><p> — Марр мав рацію <g/> , коли казав про форми типу музем <g/> . </p>
doc#40 Єдина нормально вживана форма цього типу ( <g/> але без кінцевого наголосу і без й на кінці <g/> ) є форма далі від прислівника далеко <g/> , напр <g/> .
doc#74 Далі <g/> , в завуальованій формі тут наявні дві засади комуністичної політики <g/> , що лишатимуться незмінними довгі роки <g/> , а саме <g/> : поступки щодо мови <g/> , але не чогось іншого <g/> ; підкреслення рівнорядности <g/> , а не панування <g/> , української мови <g/> , іншими словами <g/> , визнання російської мови однією з двох мов на Україні <g/> .
doc#91 Елементи здичавіння є не тільки у формах вияву української літератури в УРСР <g/> , а і в душах письменників <g/> . </p>
doc#40 Недоконані форми до них — не дієслово писати <g/> , а відповідні форми з наростком -ува- <g/> : пописувати <g/> , списувати <g/> , вписувати <g/> , прописувати <g/> , описувати <g/> .
doc#40 Далі показник майбутнього часу буду має на собі самостійний наголос <g/> , що дає змогу підкреслювати майбутність дії і вживати дієслова буде <g/> , дарма що воно в формі майбутнього часу тільки допоміжне <g/> , поруч з повнозначними дієсловами <g/> , пор <g/> .