Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Він <g/> , не питавши <g/> , пройшов до Н. Тут мало відбутися те <g/> , що й досі відбувається в таких обставинах <g/> : Н. мав вирішити <g/> , якою мовою говорити із незнайомцем — українською чи російською <g/> .
doc#0 Сьогодні Галицький жартує про зустріч чекістів із бомбами і боронить Шевченка від зазіхання Н. <g/> , а хто знає <g/> , чи пару років тому він не був причетний до вимордування 134 українських націоналістів <g/> , серед них Леся Курбаса <g/> , Валер'яна Підмогильного й Миколи Куліша у хащах Медвежої Гори <g/> ?
doc#0 Невеличка українська громада спромоглася відвоювати будинок для « <g/> Просвіти <g/> » трохи на схід від Пушкінської <g/> .
doc#0 <p> Так чи так <g/> , усіма забута насолода убивством на Пушкінській у Харкові не сприяла « <g/> дружбі народів <g/> » <g/> , німецького й українського <g/> .
doc#0 Папірчики про працю з німецької або замаскованої під німецьку установи ( <g/> а деякі були українські складом і суттю <g/> , афірмовані під німецьку і прикрашені тим-таки орлом непевної породи зі свастикою в пазурях <g/> ) вимагалися й придавалися <g/> .
doc#0 Василь Сімович <g/> , любовно називаний дядя Вася <g/> , мав широкі впливи в українських колах Львова <g/> , у демократичних обставинах міг би <g/> , може <g/> , кандидатувати на президента <g/> , але був занадто порядний для такої посади <g/> .
doc#0 Сімович ніколи не мав і не хотів мати організаційної праці <g/> , вищої від — перед війною — ректора Українського педагогічного інституту в Празі в кінці двадцятих років <g/> .
doc#0 Саме про Н. </p><p> Поза всяким сумнівом <g/> , Голубовський був українським патріотом <g/> , але це не стало йому на заваді прийняти німецьку державну приналежність ( <g/> Reichsdeutsche <g/> ) <g/> .
doc#0 Українське місто <g/> , але з певними німецькими традиціями <g/> .
doc#0 Відповідно призначається українська людина <g/> , але формально <g/> , а певною мірою й культурно — німець <g/> , райхсдойче Голубовський <g/> .
doc#0 Пані Соня принципово україномовна <g/> , але її українська мова така <g/> , як може бути після сорока років перебування в польському мовному казані <g/> .
doc#0 Другим був сільськогосподарський <g/> , який був доручений Українському науковому інститутові в Берліні <g/> , а персонально — економістові Романові Димінському <g/> .
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 <p> Минуло кілька днів <g/> , і стало відомо <g/> , що бомбової атаки зазнали квартали <g/> , де містився Український інститут <g/> .
doc#0 І Український інститут був занадто німецьким <g/> , занадто несвоїм <g/> .
doc#0 Виявилося також <g/> , що вони були українці й говорили українською мовою <g/> .
doc#0 <p> Історія українських початків у Пляуені <g/> , коротко <g/> , ведеться приблизно від кінця 1944 року <g/> , а переємністю вони з Берліну <g/> .
doc#0 На мільйони примусово завезених до Німеччини робітників-рабів зверталося якнайменше уваги <g/> , а все ж щось доводилося для них робити — ну <g/> , хоч би пустити в рух таку-сяку пресу під німецьким невсипущим оком <g/> , але роблену українськими руками <g/> . </p>
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .
doc#0 <p> Історію української або україномовної преси в Німеччині ще не написано <g/> , а слід було б. Серед німецьких видань для українських робітників <g/> , видань <g/> , народжених у Берліні <g/> , але тепер звідти вивезених <g/> , був ілюстрований двотижневик « <g/> Дозвілля <g/> » <g/> , аполітично-розваговий <g/> , без злободенносте <g/> , без фронтів і без повчань <g/> , хай робітники на кілька годин забудуть свою невеселу долю і свою не милу серцю примусову псевдобатьківщину <g/> , посміються над карикатурами й потішаться або зажуряться над віршами й оповіданнями <g/> .