Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 Революційна <g/> , індустріяльна Україна — ось Україна <g/> , забарвлена « <g/> кольором нестримних палахтінь <g/> » <g/> . </p>
doc#83 Нічого майже не втративши політично <g/> , — адже Україна зберігала цілковиту внутрішню незалежність і майже цілковиту незалежність зовнішніх зносин <g/> , — умови зобов'язували її тільки прийняти московського воєводу й залогу до Києва і повідомляти Москву про посольства до Польщі чи Туреччини і про вибори гетьманів <g/> , — Україна <g/> , здавалося <g/> , діставала військову допомогу <g/> , а головне — їй відчинявся шлях до культурного завоювання страшного сусіда <g/> . </p>
doc#71 <p> Однак еволюція <g/> , яку пройшли літературні мови в інших культурно-політичних осередках тієї частини Русі <g/> , що пізніше дістала назву Україна <g/> , зовсім не мусила бути такою самою <g/> .
doc#81 Щоб справді відчути <g/> , що таке Україна <g/> , казала вона <g/> , треба бути не в Львові <g/> , а на селі <g/> , а Великдень чи не найкращий для цього час <g/> .
doc#81 Хоч ця ідеологічна одноманітність мене тоді захоплювала <g/> , бо вона все моє життя до Львова була для мене заборонена і я глибоко вбирав у себе кожну згадку про недозволене доти <g/> , ба навіть кожне вживання самих слів таких <g/> , як Україна <g/> , не кажучи вже про її велич і незалежність <g/> , але все це таки було одноманітне і тому мусіло злитися в одне в моїй уяві й згадці <g/> .
doc#14 <p> У хвилину відпливання від континенту <g/> , де лежить географічна Україна <g/> , невгавність хвиль здається чи не ближчою від польових дзвінків <g/> .
doc#63 Загадкова Україна <g/> , нерозгадна Україна — так можна було б назвати всю його творчість <g/> .
doc#55 <p> У цьому контексті виринає ще раз питання ( <g/> воно щоправда <g/> , більше стосується лексики і лише побічно — правопису <g/> ) про мовну спадщину середньоукраїнського періоду <g/> , коли Україна <g/> , окрайцем <g/> , опинилася в Східно-Центральній Европейській спільноті мов і народів <g/> .
doc#95 І <g/> , нарешті <g/> , був ще мотив корисности — кожний з еміграції їде до Львова <g/> , Україна <g/> , так виглядає <g/> , існує на осі Львів — Київ <g/> .
doc#81 Але Вірменія тоді була зрушена в своїх селянських і дрібноміщанських основах не менше <g/> , ніж Україна <g/> , так само тисячі селян тікали бо-зна від чого бо-зна куди <g/> , так само пахло людським тижнями не митим потом <g/> , сечею й брудом <g/> .
doc#81 » <g/> , — це вже була Україна <g/> , тоді ще майже незаймана тут <g/> .
doc#12 : унісон <g/> , Україна <g/> , Угорщина <g/> , історія <g/> , Ісак ( <g/> але Іван—і Йван <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 Правила правопису забороняють також « <g/> скорочення <g/> » у- в власних назвах <g/> : Україна <g/> , Угорщина <g/> .
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#9 Тільки мовець <g/> , що не говорить по-російськи <g/> , може елімінувати з мови русизми <g/> , тільки мовець <g/> , що не говорить по-польськи <g/> , може вилучати з мови польонізми <g/> , або <g/> , кажучи це саме словами самого А. Кримського <g/> : « <g/> Україна може служити міркою " <g/> польонізмів <g/> " ( <g/> а Галичина з свого боку міркою квазімоскалізмів <g/> ) »1. Отже <g/> , з цього погляду якісь слова типу дощенту <g/> , принаймні <g/> , плентатися або поренчата практично <g/> , з погляду конкретної мовної політики не є польонізми <g/> , бо їх уживає як свої уся Велика Україна <g/> , хоч мовознавець легко відзначить незаперечні зовнішні ознаки польського походження в них <g/> , а двомовний ( <g/> українською і польською мовою <g/> ) галичанин постійно відчуватиме їхнє польське походження <g/> . </p>
doc#37 Життя на Україні я уявляв собі за передвоєнним зразком <g/> , як відбудовувалася зруйнована Україна <g/> , через які труднощі й напруги <g/> , через який терор вона проходила <g/> , ми не уявляли собі <g/> .
doc#24 І коли життя і Україна <g/> , чи життя-Україна заходить у хату автора — чи не є це найкраща автохарактеристика Любченкової творчости взагалі <g/> ? </p>
doc#26 Важко повірити <g/> , але нема в Квітки й слова Україна <g/> , чотири рази вживаного в розмірно короткій ( <g/> 105 рядків <g/> ) поезії Шевченка <g/> ! </p>
doc#63 Усвідомлювали сучасники <g/> , чи не усвідомлювали <g/> , чи може частково усвідомлювали <g/> , — але їхні шукання <g/> , борсання <g/> , метання <g/> , кризи <g/> , болі <g/> , радісні еврика <g/> , розчарування <g/> , змагання <g/> , здобутки <g/> , полеміка <g/> , пристрасні взаємовикриття і глибоко прочуті <g/> , хоч часто навіть пошепки не проказані вірую <g/> , — все це було ознаками кардинальної зміни поняття Україна <g/> , що відбувалося в їхній свідомості <g/> . </p>
doc#24 <p> Коли наважитися перекласти всі ці образи на мову грубої політики <g/> , то це означатиме <g/> , що неможлива — за Любченком — суто селянська <g/> , сільська Україна <g/> , що єдино можлива <g/> , доцільна й прогресивна Україна <g/> , що загартувалася в революції й розквітла своєю промисловістю й технікою <g/> .