Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 У новій Україні людність повинна буде однаково підносити культуру своєї мови <g/> .
doc#9 Щойно централізований і надмірний апарат з центром поза межами України міг допомогти <g/> , щоб перемогла ця структура <g/> . </p>
doc#10 “ <g/> Україна <g/> ” 1925 <g/> , ч.6 <g/> , ст <g/> .
doc#10 її наукова діяльність була неподільно зв'язана з Україною <g/> , Українською Академією Наук і українською мовою <g/> .
doc#11 Уже в « <g/> Рекреаціях <g/> » аж надто виразно дія оберталася навколо столиці сатани — Чортополя <g/> , і годі було відірватися від того не позначеного на мапах центру України <g/> , щонайменше галицької <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#16 От « <g/> Радянська Україна <g/> » в числі з 27.11.47 обурюється <g/> , що « <g/> аж до останнього часу членами Спілки письменників перебували такі запеклі буржуазні націоналісти <g/> , як П. Карманський <g/> , М. Рудницький <g/> » <g/> .
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>
doc#17 Куліш не жаліє старої України <g/> , бо він знає і бачить <g/> , що вона себе вичерпала і далі існувати <g/> , як дотепер <g/> , не може <g/> .
doc#18 Але це не було його завданням у « <g/> Мойсеї <g/> » <g/> , де йшлося про злиття <g/> , синтезу старогебрейського <g/> , грецького ( <g/> котурни <g/> , Оріон <g/> ) і сучасного <g/> , Палестини і України <g/> , Мойсея і самого Франка <g/> .
doc#19 Здається <g/> , що <g/> , зваживши обставини службової праці письменника <g/> , зваживши обставини його цілковитої самотности в найдальшому кутку України <g/> , майже позбавленому національної свідомосте й можливостей культурної праці <g/> , можна дійти висновку <g/> , що Мова <g/> , принаймні після 1878 року <g/> , писав розмірно багато <g/> , працював <g/> , скільки міг <g/> . </p>
doc#19 Бо то були роки найбільших утисків українського слова в підросійській Україні <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#24 Червоний колір України в « <g/> Вертепі <g/> » — не вираз тих чи тих партійно-політичних концепцій <g/> .
doc#24 І не тільки в силу того силогізму <g/> , що Україна — частина людства і <g/> , отже <g/> , те <g/> , що стосується до частини <g/> , може стосуватися й до цілого <g/> .
doc#24 І саме на русі протиріч в нібито звичайному <g/> : дитяча гра <g/> , сцена кохання <g/> , прогулянка за місто <g/> , похорон — саме на цьому з особливою переконливістю виростає основна філософсько-етична ідея « <g/> Вертепу <g/> » — ідея вічного неспокою — і пов'язана з нею національно-політична ідея месіянства України <g/> , з особливою переконливістю виростає ВІРА — віра в людину і віра в Україну <g/> , яка наскрізь проймає « <g/> Вертеп <g/> » <g/> , як і весь український культурний ренесанс двадцятих років <g/> .
doc#24 Інтелігенція <g/> , вигартувавши <g/> , оформивши новий свій світогляд <g/> , здатна вже прийняти <g/> , пригостити і сприйняти нову чи оновлену в єднанні з промисловою клясою <g/> , з робітництвом Україну — таке могло б бути символічне значення цієї сцени <g/> , якщо вважати <g/> , що жінка з цвинтаря — це справді образ України <g/> . </p>
doc#26 Але заперечуючи й відкидаючи його <g/> , не слід забувати <g/> , що суржик на Україні — різновид української мови <g/> .
doc#26 Уже тут Шевченко говорить про Україну як носія « <g/> слави козацької <g/> » <g/> , про розмову степової могили з вітром — мотиви <g/> , що стали панівними в « <g/> До Основ'яненка <g/> » <g/> .