Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Але сам дуб <g/> , себто Україна <g/> , усе ще повен життя <g/> , глибоко в корінні <g/> : </p><p> А од коріння тихо <g/> , </p><p> любо Зелені парості ростуть <g/> . </p>
doc#4 ( <g/> Та навіть у « <g/> Сімох літерах <g/> » <g/> , якщо зважити на те <g/> , що ці сім літер означають « <g/> Україна <g/> » і « <g/> Петлюра <g/> » <g/> , програмовість далеко менше послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> .
doc#9 На це склалося кілька обставин <g/> : і знав він українськомовні справи краще від моїх харківських учителів <g/> , знав не тільки ззовні <g/> , а й зсередини <g/> , і був він єдиним тоді на Україні носієм ідей і метод Празького лінгвістичного гуртка <g/> , де мав не одну нагоду спілкуватися з « <g/> самим <g/> » Ніколаєм Трубецьким <g/> , ну і <g/> , нарешті <g/> , посідав він у свої тоді 63 роки ту незбагненну рису людяності <g/> , що її найкраще окреслює французьке слово шарм <g/> .
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Він слушно показує історичні причини галицького впливу на літературну мову <g/> : « <g/> Час ішов <g/> , і Галичина робила вплив і на Україну <g/> : молодші українці засвоювали галицькі мовні придбання <g/> , бо других не було <g/> …
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Кінець цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер « <g/> галичанізації <g/> » Великої України <g/> , ні <g/> , галичан персонально на Велику Україну майже не пускали <g/> , а мову їхніх виступів у пресі й друці взагалі старанно відредаговували на заведений копил <g/> .
doc#9 Тон задають такі газети <g/> , як київське « <g/> Українське слово <g/> » <g/> , харківська « <g/> Нова Україна <g/> » <g/> .
doc#9 Але тепер єдино можливий наголос цього слова не тільки в Галичині <g/> , а і на Великій Україні — наприростковий <g/> : уряд <g/> . </p>
doc#9 <p> І все-таки <g/> , незважаючи на це <g/> , не можна погодитися з А. Кримським <g/> , коли він <g/> , говорячи про мову І. Франка <g/> , а розуміючи під нею взагалі мову галицького письменства й інтелігенції <g/> , пише <g/> : « <g/> Тільки ж коли говоритимем про граматику і правопис у Франка <g/> , то треба сконстатувати <g/> , що вони впливу на нашу Україну абсолютно не мали ніякого <g/> »lii <g/> .
doc#9 Тоді <g/> , так само непомітно <g/> , впливав би галицький елемент <g/> , а якби Україна і далі все ниділа <g/> , він став би пануючим <g/> »lviii <g/> .
doc#9 У новій Україні людність повинна буде однаково підносити культуру своєї мови <g/> .
doc#10 “ <g/> Україна <g/> ” 1925 <g/> , ч.6 <g/> , ст <g/> .
doc#10 її наукова діяльність була неподільно зв'язана з Україною <g/> , Українською Академією Наук і українською мовою <g/> .
doc#14 Найлегше він упорався з еміграційними комсомольськими поетами <g/> , — тими <g/> , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми повернемось знову до тебе <g/> , Вкраїно <g/> » і так далі <g/> .
doc#16 От « <g/> Радянська Україна <g/> » в числі з 27.11.47 обурюється <g/> , що « <g/> аж до останнього часу членами Спілки письменників перебували такі запеклі буржуазні націоналісти <g/> , як П. Карманський <g/> , М. Рудницький <g/> » <g/> .
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>
doc#19 Бо то були роки найбільших утисків українського слова в підросійській Україні <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .