Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 Якби твори наших 20-х років перевидати сьогодні в Україні <g/> , напевне <g/> , реакція була б подібна <g/> .
doc#63 Вона втратила Україну покищо територіяльно — і тому для неї здебільша є тема <g/> : я в Україні — або <g/> : я поза Україною <g/> , але майже ніколи я і Україна <g/> , - як два змагуни <g/> , як два полюси любови-ненависти <g/> . </p>
doc#9 Якщо в клясиків з Великої України таке вживання займенника воно характеризувало переважно розмовно-оповідні стилі <g/> , то в Галичині таке воно можливе і часте в безособових реченнях незалежно від стилю викладу <g/> , навіть і в найсуворіших наукових стилях — імовірно за зразком німецької мови з її es <g/> , обов'язковим у певних типах безособових речень <g/> .
doc#9 У старих письменників з Великої України ця конструкція була неможлива хоч би через те <g/> , що саму годину вони позначали не порядковим <g/> , а кількісним числівником ( <g/> « <g/> Було ще тільки десять годин <g/> » — Б. Грінченко <g/> , « <g/> На розпутті <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#9 І коли нерівномірність і неоднаковість суспільно-політичного розвитку Галичини й Великої України особливо сприяла витворенню діялектної многоосновности в українській літературній мові <g/> , то скільки б це не породжувало перехідних і швидкоплинних мовних труднощів і навіть непорозумінь <g/> , але в загальному балянсі розвитку української літературної мови це є явище <g/> , яке можна розцінити тільки позитивно <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , практично в цей період галицьких впливів на літературну мову Великої України майже нема <g/> , увесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України — хоч <g/> , безперечно <g/> , засвоєння це не могло відбутися до кінця в умовах хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , отже <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки частково <g/> . </p>
doc#9 Отже <g/> , практично в цей період галицьких впливів на літературну мову Великої України майже нема <g/> , увесь період проходить під знаком засвоєння Галичиною літературної мови Великої України — хоч <g/> , безперечно <g/> , засвоєння це не могло відбутися до кінця в умовах хоч би й відносної політичної ізоляції і <g/> , отже <g/> , захопило літературну мову Галичини тільки частково <g/> . </p>
doc#9 І тут знову І. Верхратський виступає в обороні слів і виразів <g/> , прийнятих в літературній мові Великої України <g/> .
doc#9 Кінець цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер « <g/> галичанізації <g/> » Великої України <g/> , ні <g/> , галичан персонально на Велику Україну майже не пускали <g/> , а мову їхніх виступів у пресі й друці взагалі старанно відредаговували на заведений копил <g/> .
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Справді <g/> , в цей час на Великій Україні працюють такі письменники-галичани <g/> , як М. Ірчан <g/> , В. Ґжицький <g/> , Кл <g/> .
doc#9 Але тепер єдино можливий наголос цього слова не тільки в Галичині <g/> , а і на Великій Україні — наприростковий <g/> : уряд <g/> . </p>
doc#81 На моє здивовання й відразу <g/> , виявилося <g/> , що він був чи якоюсь мірою хотів бути активним винародовлювачем України <g/> .
doc#81 Технікум був один на всю Україну <g/> , і я мав там і чернігівців <g/> , і подоляків <g/> , і поліщуків <g/> , і <g/> , як правило <g/> , це юнаки <g/> , закохані в українське слово <g/> .
doc#83 Але Петро справді виграв бій на культурному фронті тим <g/> , що він відгородив Україну від Заходу <g/> .
doc#28 <p> ( <g/> « <g/> Київ з лівого берега <g/> » <g/> ) </p><p> І хто знає <g/> , може в саме сполучення кольорів – золота й блакиті – уклав поет алюзію на національне відродження України – тим більше <g/> , що ці ж кольори він підкреслює і в іншій символічній візії майбутнього <g/> : </p><p><g/>
doc#73 Повість справді дає візію України <g/> ; якщо література має право ідеалізувати дійсність і ставити людині ідеали <g/> , то тут ці завдання здійснені <g/> .
doc#81 Навіть обласна газета зветься « <g/> Вільна Україна <g/> » — де ж би щось таке з'явилося на території « <g/> старорадянської <g/> » України <g/> ?
doc#9 Галичину трактовано як терен однієї з багатьох місцевих говірок України <g/> , — як <g/> , скажімо <g/> , Лутанщина <g/> , чи Сумщина <g/> , чи Вінниччина <g/>
doc#95 Утрата його була б смертельною небезпекою для України <g/> .