Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#72 Там лише сказано <g/> , що будь-які національні привілеї чи національні утиски недопустимі <g/> , та ще висловлено бажання розчинити Україну “ <g/> в складі єдиної міжнародної Соціялістинної Радянської Республіки <g/> , як тільки складуться умови для її створення <g/> ” ( <g/> “ <g/> Политика <g/> ” 116,113 <g/> ) <g/> .
doc#58 Усупереч назві книжки <g/> , місце дії тут — не Україна і доба не 20 сторіччя <g/> , а скрізь і ніде <g/> , а тому теж і Україна <g/> , і двадцяте сторіччя <g/> .
doc#37 Життя на Україні я уявляв собі за передвоєнним зразком <g/> , як відбудовувалася зруйнована Україна <g/> , через які труднощі й напруги <g/> , через який терор вона проходила <g/> , ми не уявляли собі <g/> .
doc#72 Однак <g/> , було б перебільшенням гадати <g/> , що вони говорили літературною мовою <g/> , якою писали автори з підросійської України і яка теоретично вважалася взірцем для всієї країни <g/> .
doc#72 <p> З другого боку <g/> , підпольська Україна зазнала впливів Харкова й Києва <g/> , особливо сильних у двадцятих роках <g/> .
doc#76 Так мало б це виглядати <g/> , якби ідея і слово постали на Україні <g/> . </p>
doc#16 І якщо в характеристиці суті вісниківства ми були згодні з розумною статтею Р. Лісового <g/> , то тут ним здається <g/> , що він підійшов до справи надто льокально <g/> , обмежившися на маштабах галицьких <g/> , тоді як з нашого погляду донцовщина не була явищем тільки галицьким <g/> , а була логічним і неминучим висновком з тієї самої революції сходу і її поразки на Україні <g/> , нерозуміння якої Р. Лісовий закидає галицьким поколінням <g/> . </p>
doc#72 Передусім відродилася українська періодична преса й заснувалися перші леґальні політичні газети на підросійській Україні <g/> .
doc#63 Але не будь їх <g/> , — поняття України лишилось би тільки поетичним спогадом <g/> , далеким від життя й сучасности <g/> , розритою й знов заритою могилою <g/> . </p>
doc#81 Іван <g/> , для східняків Юрій Осипович Костюк <g/> , зробив багато доброго на Україні в воєнний час <g/> , та про це він мусів мовчати <g/> , а тепер цим ніхто не цікавиться <g/> , та й майже нема змоги <g/> , з вимерлими свідками <g/> , відтворити <g/> , щу саме він учинив <g/> . </p>
doc#19 Здається <g/> , що <g/> , зваживши обставини службової праці письменника <g/> , зваживши обставини його цілковитої самотности в найдальшому кутку України <g/> , майже позбавленому національної свідомосте й можливостей культурної праці <g/> , можна дійти висновку <g/> , що Мова <g/> , принаймні після 1878 року <g/> , писав розмірно багато <g/> , працював <g/> , скільки міг <g/> . </p>
doc#62 <p> У ті роки Україна - це було насамперед село <g/> .
doc#9 Тон задають такі газети <g/> , як київське « <g/> Українське слово <g/> » <g/> , харківська « <g/> Нова Україна <g/> » <g/> .
doc#45 <p> Потебня тримався осторонь не тільки найближчого оточення в провінційному Харкові <g/> , не мав він контактів ні з ширшим громадським життям на Україні ( <g/> про що дакладніше далі <g/> ) <g/> , ні будь-де в Російській Імперії <g/> .
doc#72 Кілька років тому Український дослідний інститут Гарвардського університету запланував видати том <g/> , присвячений мовному питанню на Україні <g/> .
doc#65 Україністів поза Україною далеко менше <g/> , ніж славістів <g/> .
doc#45 Україна <g/> , 1927 <g/> , 1-2. </p><p> 3. X. Д. Алчевская <g/> .
doc#63 Такою прийшла Україна з фолькльору <g/> , таку підніс її Шевченко на п'єдестал майже релігійної чистоти й величі <g/> , за таку боролися українські селяни й інтелігенти під Кругами <g/> , і в армії УНР <g/> , і в загонах Махна <g/> , а навіть дехто — в червоній армії — і де тільки не боролися вони за неї <g/> .
doc#81 Тоді на Україні існував культ Білоруси <g/> , що її Сосюра охристив « <g/> синьоока сестра України <g/> » <g/> , а на Білорусі був відповідний і <g/> , може <g/> , навіть міцніше відчуваний культ України <g/> , що йшла <g/> , мовляв <g/> , тим самим шляхом до дерусифікації <g/> , але була сильніша й здобула більше <g/> .
doc#72 <p> Безмежно наляканий такою перспективою <g/> , Струве заспокоює себе твердженням <g/> , що “ <g/> капіталізм говорить і говоритиме по-російськи <g/> ” і що перевага російської мови по великих містах України — процес незворотний <g/> , отже перехід на українську такий же немисленний <g/> , як перехід гамбурзьких капіталістів на долішньонімецьку ( <g/> 81 <g/> ) ( <g/> забуваючи <g/> , приміром <g/> , Прагу — щоб обмежитися на одному прикладі <g/> , — де капіталізм перейшов з німецької на чеську <g/> ) <g/> .