Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#64 Інтелігенція <g/> , особливо представники еміґрації <g/> , що продиралися в Україну <g/> , але також і представники внутрішньої еміґрації <g/> , були здебільша носіями першого ідеалу <g/> , але вони не знайшли спільної мови з народом <g/> .
doc#34 Якщо « <g/> Старший боярин <g/> » був синтетичною правдою про стару Україну <g/> , соняшну країну поетових візій <g/> , то « <g/> Плян до двору <g/> » дає синтетичний образ панування сатани в Україні <g/> , і в своїй синтетичності цей образ правдивий <g/> . </p>
doc#9 А тоді <g/> , в ті роки <g/> , коли царська Росія указом 1876 р. відгородила своїх українців від усяких « <g/> шкідливих впливів <g/> » українського П'ємонту — Галичини <g/> , чи тоді просочувалися впливи галицької мови <g/> , або краще української літературної мови <g/> , як вона розвивалася в Галичині <g/> , на Велику Україну і якщо просочувалися <g/> , то якими ж каналами <g/> ? </p>
doc#40 Ось <g/> , наприклад <g/> , його відоме звертання до тих гетьманів <g/> , що зраджували Україну <g/> : « <g/> Раби <g/> , подножки <g/> , грязь Москви <g/> , варшавське сміття — ваші пани <g/> , ясновельможнії гетьмани« <g/> .
doc#72 До 1905 р. була <g/> , так виглядає <g/> , одним-одна українська книгарня на всю підросійську Україну — в Києві ( <g/> власність “ <g/> Киевской старины <g/> <g/> ) <g/> .
doc#74 Арешти й розстріли охопили всі рішуче прошарки української інтелігенції <g/> , священиків і інженерів <g/> , кооператорів і акторів <g/> , письменників і аґрономів і т. д. <g/> , і т. д. </p><p> У крилатій фразі <g/> , кинутій Юрієм Лавріненком про Україну 1920-их років <g/> : - розстріляне відродження <g/> , - про обсяг відродження можна дискутувати <g/> , але факт розстрілу - явний і незаперечний <g/> . </p>
doc#9 Кінець цій праці поклали події вересня 1939 р. Окупація Галичини не означала тепер « <g/> галичанізації <g/> » Великої України <g/> , ні <g/> , галичан персонально на Велику Україну майже не пускали <g/> , а мову їхніх виступів у пресі й друці взагалі старанно відредаговували на заведений копил <g/> .
doc#64 Ще дальший етап — злорадіння неуспіхам української визвольної справи з заявами типу тієї <g/> , що її зафіксував Любченко від власної дружини <g/> : « <g/> Ні черта із етой вашей України нє вийдєт <g/> » <g/> , — а звідси вже один крок до ненависти до всього українського <g/> , як це відзначає Любченко в братів Винницьких <g/> : « <g/> Обидва й говорять українською мовою <g/> , проте обидва в Україну зовсім не вірять <g/> , а інженер одверто мріє про монархічну Росію і не приховує зненависти до всього українського <g/> » <g/> . </p>
doc#81 Явно і безнадійно втрачаючи Україну <g/> , за яку вони і так не дбали <g/> , в величезному напруженні війни <g/> , що вичерпувала їхні сили <g/> , вони вкладали гроші — хоч і невеличкі — в комісію <g/> , діяльність якої для висліду війни була абсолютно байдужа <g/> .
doc#63 Все в Україні <g/> , все через Україну <g/> .
doc#70 Тепер <g/> , коли перекинуто перші хисткі містки через кордони й моря <g/> , люди посунули на протилежний бік <g/> : з України — назовні і ззовні — на Україну <g/> , і ці прокладачі занедбаних шляхів принесли із собою не тільки факти <g/> , а й великі ілюзії <g/> .
doc#24 <p> Втілено в цей образ Україну <g/> ; і втілено в нього землю <g/> ; і втілено в нього образ вічного життя <g/> , що в болях кохає і народжує <g/> .
doc#63 Вона втратила Україну покищо територіяльно — і тому для неї здебільша є тема <g/> : я в Україні — або <g/> : я поза Україною <g/> , але майже ніколи я і Україна <g/> , - як два змагуни <g/> , як два полюси любови-ненависти <g/> . </p>
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#45 У квітні-травні воно перекинулося на Правобережну Україну <g/> .
doc#35 Він порівнює Росію й Польщу <g/> , що згодні розрубати Україну на дві половини <g/> , з тією жінкою <g/> , що на суді в Соломона погодилася розрубати дитину навпіл і тим показала <g/> , що вона не мати цієї дитини <g/> .
doc#36 Саме тоді <g/> , після тривалого перебування в Італії <g/> , що переривалося короткими подорожами на Україну <g/> , в Росію і закордон <g/> , Ґе заявив <g/> : « <g/> Пора рушати додому <g/> , тут немає чого робити <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#81 Ольхівський уважав за свій обов'язок не тільки говорити про Україну <g/> , а діяти за неї <g/> , розбіжність слів і вчинків була для нього неприйнятна <g/> .
doc#81 <p> Доба театральної революції <g/> , роки експериментів <g/> , власне <g/> , остаточно закінчилися десь 1933 року <g/> , хоч дещо з того досягло Україну <g/> , Харків на який рік пізніше <g/> .
doc#72 Відомості про це знаходимо в листах та інших писаннях українців з-під Росії <g/> , що відвідали підавстрійську Україну <g/> .