Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 Стара еміграція <g/> , що покинула Україну десь коло 1920 року <g/> , лишилася на рівні ідеалів літератури того періоду — між Грінченком <g/> , Кащенком і Олесем <g/> , з уявою про Чупринку як найсміливішого з експериментаторів <g/> .
doc#87 Бо Харків стає чимраз виразніше випадовою брамою наступу Москви на Україну <g/> .
doc#87 Чужа сила <g/> , змушена номінально визнати Україну <g/> , навмисне столицею України проголошує Харків <g/> : якщо досі він був навстіж відкритими воротами з півночі на південь <g/> , то чому б йому й тепер не виконувати цю ролю <g/> ?
doc#87 Бо вся політика Москви спрямована на те <g/> , щоб усю Україну тримати в стані і на рівні сірої провінційности <g/> . </p>
doc#87 ) <g/> , навіть він <g/> , висуваючи для себе ідеал суспільства <g/> , де всі мають рівні можливості <g/> , але нерівні осяги <g/> , висуваючи ідеал « <g/> прекрасних катастроф <g/> » <g/> , — не розуміє <g/> , що здійснити цей ідеал означає насамперед повалити совєтський лад і визволити Україну <g/> . </p>
doc#87 Віра в себе <g/> , віра в Україну <g/> .
doc#90 Сцена просування телефоніста Маковейчика голим схилом гори під обстрілом <g/> , щоб полагодити розірваний кабель <g/> , сцена загибелі вояка Гая <g/> , що нагнувся <g/> , щоб зірвати волошку <g/> , яка нагадала йому Україну <g/> , і в цю мить напоровся на міну <g/> , — і плач <g/> , дитячий плач Черниша під враженням цієї сцени <g/> .
doc#91 Того степу <g/> , що у виборах 1917 року тільки якимись <g/> , коли не помиляюся <g/> , вісьмома відсотками голосів голосував за Україну <g/> .
doc#92 А Америка мала бути — так я вірив — моєю новою батьківщиною <g/> , точніше — моєю першою батьківщиною <g/> , бо не міг я вважати за справжню батьківщину Радянську Україну <g/> .
doc#93 Якщо стиль і метода Курбаса ще не повернулися на Україну <g/> , вони повернуться <g/> .
doc#94 Подорож латинського <g/> , конструктивно змодифікованого libertas-свобОди затрималася в своїй повільності аж мало не до нашого століття <g/> , коли цю libertas « <g/> в огні її <g/> , окрадену <g/> » збудили <g/> , перефразовуючи Шевченка ( <g/> у Шевченка цей образ стосується до України <g/> , але перенесення його на свободу не проти логіки Шевченкової творчости <g/> , бо Україну минулого й майбутнього він мислив якщо не в тотожності з свободою <g/> , то принаймні в дуже близькій сумежності <g/> ) <g/> . </p>
doc#94 І спробуй тут українізувати Україну <g/> !
doc#100 Ви після І Конгресу МАУ ( <g/> 1990 <g/> ) уже кілька разів приїздите в Україну <g/> .
doc#100 Нас усіх <g/> , Україну <g/> , ось-ось лише відкривають <g/> .
doc#100 мистецтвом маловідомих народів <g/> … </p><p> В. М. <g/> : Цю розмову ми починали з враження про нинішню Україну <g/> , трохи сюди повернемося знову <g/> . Ви були в Харкові <g/> … </p><p> Ю. III <g/> . <g/> :
doc#101 , терпіння і талант прокладуть дорогу українській літературі <g/> . </p><p> — Чи хотіли б повернутися в Україну назовсім <g/> ? </p><p> Ю. Ш. <g/> : Це питання чисто практичне <g/> , пов'язане з пенсією <g/> , з
doc#101 інтелекту <g/> . </p><p> Л. Т. <g/> : За останні роки на Буковину <g/> , як і загалом на Україну <g/> , приїздить чимало людей із діаспори — хто відвідати рідні могили <g/> , рідне село <g/> ,
doc#101 Що кличе на Україну Вас <g/> ?
doc#101 клясичною рисою українського народу є вареники з сиром <g/> . </p><p> А. Т. <g/> : Якою побачили Ви Україну після майже 50-річної розлуки <g/> ? Можливо <g/> , Ваші зв'язки з Україною існували в особливій <g/> ,
doc#101 А якою я побачив Україну <g/> ?