Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#74 Далі <g/> , в завуальованій формі тут наявні дві засади комуністичної політики <g/> , що лишатимуться незмінними довгі роки <g/> , а саме <g/> : поступки щодо мови <g/> , але не чогось іншого <g/> ; підкреслення рівнорядности <g/> , а не панування <g/> , української мови <g/> , іншими словами <g/> , визнання російської мови однією з двох мов на Україні <g/> .
doc#73 Райхскомісаріят України і Трансністрія <g/> ) взагалі жадної української літератури не визнавано <g/> . </p>
doc#62 Це вже був час <g/> , коли на Україні добігала кінця так звана літературна дискусія 1925 - 1928 рр <g/> .
doc#81 Його ставлення до того <g/> , що він бачив на Україні на схід від Галичини <g/> , було типове для багатьох галичан <g/> : з одного боку — захоплення « <g/> Великою Україною <g/> » <g/> , з другого — зневага до примітивізму місцевого життя <g/> .
doc#72 А втім <g/> , у передньому слові до “ <g/> Російсько-українського словника правничої мови <g/> ” ( <g/> Київ 1926 <g/> ) “ <g/> редактори <g/> ” ( <g/> тобто А. Кримський <g/> ) заявляють <g/> : “ <g/> свідомо ми повводили в словник багато слів із давньої правничої української мови <g/> , щоб з'ясувати зв'язок сучасної мови з давньою <g/> , підвести під сучасну правничу мову історичний ґрунт і показати <g/> , яку силу слів із давньої правничої мови заховує сучасна мова України й як жорстоко помиляються ті <g/> , котрі обвинувачують теперішню українську мову <g/> , закидаючи їй штучність <g/> , кованість <g/> , галичанізм тощо <g/> .
doc#38 Течії з'являлися на Україні запізненно <g/> , нові течії не змагалися з старими <g/> , а поступово в них вростали <g/> .
doc#62 Парадоксально <g/> , в Теліги палкість любови до України була прямо пропорційна її нелюбові до села <g/> .
doc#72 Зв'язку з радянською Україною не було сливе ніякого <g/> .
doc#10 <p> Хоч діяльність обох належить до розмірно недавнього часу <g/> , але в хуртовині подій на Україні загубилася більшість документів доби і загинула більшість живих свідків <g/> .
doc#73 Тут мова йде про створення образу України в свідомості еміґранта <g/> , про заселення цієї свідомости постатями <g/> , краєвидами <g/> , ароматом традиційної України <g/> , — завдання надзвичайно важливе й відповідальне <g/> , дарма що в старому вигляді ця Україна ніколи не повернеться <g/> , а може ніколи така й не існувала <g/> .
doc#74 [ <g/> 25 <g/> ] Мов на глум <g/> , коли Скрипникові зробили докір за утиск російської мови на Україні <g/> , - явно маючи на думці становище в містах <g/> , - він відповів <g/> , що це неправда <g/> , бо « <g/> в районах <g/> , на селі <g/> » партійна і державна машина послуговуються російською мовою <g/> , якщо район чи село росій­ські <g/> .
doc#72 Сталін не крився <g/> , що навіть найменша азійська республіка важлива для нього більше <g/> , ніж Україна ( <g/> “ <g/> Якщо ми на Україні зробимо маленьку помилку <g/> , цього не відчує так болюче Схід <g/> .
doc#29 <p> Після Віриної смерти в нас зберігався примірник Тичининого « <g/> Вітру з України <g/> » <g/> .
doc#101 Чи є вороги в України <g/> , в української держави <g/> ? </p>
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#65 Ось <g/> , приміром <g/> , одна із справді цінних позицій Інституту — книжка Віталія Скляренка “ <g/> Історія акцентуації іменників ä-основ української мови <g/> ” <g/> , що містить чимало нового й цікавого матеріялу й виявляє вищу від пересічної на Україні обізнаність на літературі предмету <g/> , теж видання 1969 року <g/> .
doc#81 <p> Так в обставинах абсолютної непевности не тільки завтрішнього дня <g/> , а навіть наступної години встановлювався <g/> , наладнувався триб мого життя в піднімецькому Харкові <g/> : синекура міської управи <g/> , розрада « <g/> Просвіти <g/> » <g/> , принагідні візити до Миколи Оглоблина в « <g/> Новій Україні <g/> » і до Віктора Петрова в « <g/> Українському засіві <g/> » <g/> , принагідне занурення в приємність скласти вірш <g/> , незалежно від його мистецької безвартісности <g/> , ніякої наукової праці <g/> , і найбільше часу <g/> , присвяченого здобуванню води <g/> , харчу <g/> , палива <g/> . </p>
doc#73 <p> І <g/> , нарешті <g/> , — людина еміґрації <g/> , людина поза Україною <g/> , свідомо протиставлена совєтсько-російській системі <g/> , часто — активний борець проти неї <g/> .
doc#54 З дружби Матвія й Никанора робиться висновок про дружбу Росії й України <g/> .
doc#63 — Політичні вороги України <g/> , — бо він був для них небезпечний <g/> .