Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#84 Але шанс України якраз у тому <g/> , що вона при битій дорозі <g/> .
doc#31 « <g/> Листи до братів-хліборобів <g/> » В. Липинського вийшли книжкою тільки 1926 р. Перед тим вони друкувалася на сторінках « <g/> Хліборобської України <g/> » ( <g/> 1920—1925 <g/> ) <g/> , але <g/> , здається <g/> , ніщо не вказує на обізнаність Хвильового з цим виданням <g/> .
doc#51 Ганцов показав <g/> , що на півночі України не було передумов для появи і з дифтонгів <g/> .
doc#72 розділ 2 <g/> ) <g/> , у брошурі “ <g/> Тяжким шляхом <g/> ” ( <g/> 1907 <g/> ) доходить висновку <g/> , що “ <g/> з усіх діялектів витворюється літературна мова <g/> ” і так формулює свій мовний ідеал <g/> : “ <g/> Мова тоді тільки буде і найкращою і найрозумнішою <g/> , коли в основі її буде народна мова наддніпрянської України з потрібними додатками з народної мови буковинців та галичан <g/> ” ( <g/> 42 <g/> , 88 <g/> ) <g/> .
doc#9 У словотворі такі є іменники жіночого роду з наростком -овка на означення процесу <g/> , дуже поширені в усній мові Східної України ( <g/> підготовка <g/> , норм ( <g/> ір <g/> ) овка тощо <g/> ) <g/> , але не сприйняті літературною мовоюliii <g/> .
doc#72 розділ 5 <g/> ) <g/> , усуненому з України одночасно з Квірінґом 1925 року <g/> .
doc#81 Але в тих обставинах ідеологія ця полягала в підкресленні знаків більше <g/> , ніж суті <g/> : національний прапор <g/> , тризуб на титулі « <g/> Нової України <g/> » ( <g/> який згодом німці усунули <g/> ) <g/> , співи вже не тільки « <g/> Розпрягайте <g/> , хлопці <g/> , коні <g/> » моїх студентських роікв <g/> , а « <g/> Ще не вмерла <g/> » або « <g/> Не пора <g/> » <g/> .
doc#59 Майбутнє України стоїть отвором <g/> .
doc#41 Слово України <g/> , можливо <g/> , полягає між іншим у піднесенні індивіда <g/> , індивідуального почуття <g/> , в спро і розбудувати культуру емоції <g/> .
doc#28 Невипадково в поезії « <g/> Місяця срібний дзюб <g/> » подана ціла концепція історії людства <g/> , в поезіях « <g/> Мономах <g/> » і « <g/> Київ <g/> » — концепція історії України ( <g/> чи <g/> , певніше <g/> , концепції <g/> : бо коли в « <g/> Мономахові <g/> » рушієм історії проголошується відвага <g/> , що здобуває світ <g/> , то в « <g/> Києві <g/> » це знаходить заперечення в ім'я пріоритету праці й поезії <g/> ) <g/> , а в поезії « <g/> М. К. Заньковецькій <g/> » — концепція історії українського мистецтва у взаєминах у ньому грецького і суто народнього первнів <g/> .
doc#82 Дотеп полягав у тому <g/> , що навалу чужого елементу в людях і в витворах культури утримувано коштами самих людей України <g/> .
doc#38 <p> МЕЖІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ </p><p> Книга Чижевського вперше подає великий матеріал про відгомони українського письменства поза межами України <g/> .
doc#81 <p> О спад імли на верб верхи <g/> , </p><p> О дзум солодкий комариний <g/> , </p><p> О приплив пристрасти глухий <g/> , </p><p> О тихий вечір України <g/> ! </p>
doc#64 Ще дальший етап — злорадіння неуспіхам української визвольної справи з заявами типу тієї <g/> , що її зафіксував Любченко від власної дружини <g/> : « <g/> Ні черта із етой вашей України нє вийдєт <g/> » <g/> , — а звідси вже один крок до ненависти до всього українського <g/> , як це відзначає Любченко в братів Винницьких <g/> : « <g/> Обидва й говорять українською мовою <g/> , проте обидва в Україну зовсім не вірять <g/> , а інженер одверто мріє про монархічну Росію і не приховує зненависти до всього українського <g/> » <g/> . </p>
doc#101 Це було таке моє психологічне наставления <g/> , причому це стосувалося і України <g/> , але більше стосувалося <g/> , звичайно <g/> , самої еміграції <g/> .
doc#9 За І. Франком іде І. Верхратський <g/> , що пише в цей час про те <g/> , що мовні авторитети для українців — народна мова і — письменники з Великої України <g/> : Шевченко <g/> , Квітка-Основ'яненко <g/> , Котляревський2 — хоч <g/> , як бачимо з самого переліку імен <g/> , його позиція лишається консервативнішою <g/> .
doc#72 У світлі <g/> , мовляв <g/> , загрози “ <g/> відрив [ <g/> у <g/> ] радянської України від Союзу Радянських Соціялістичних Республік <g/> ” ( <g/> “ <g/> Резолюції' 601 і далі <g/> ) <g/> .
doc#70 Від людей України залежить <g/> , яка з двох можливостей стане реальністю <g/> .
doc#81 України в книжці взагалі не існувало <g/> , вона була тільки частиною Росії <g/> , і до неї <g/> , отже <g/> , стосувалося те <g/> , що говорилося про Росію <g/> .
doc#98 крови — мало не століття <g/> , і нічого з того не вийшло <g/> . </p><p> Мітові безклясової України — нема чого гріха таїти <g/> , — принаймні в мріях — віддав данину й Шевченко