Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 ГАЛИЦЬКІ ВПЛИВИ </p><p> НА УКРАЇНСЬКУ ЛІТЕРАТУРНУ МОВУ </p><p> В ПЕРІОД 1906-1920 РОКІВ </p><p> Революція 1905 р. <g/> , зламавши <g/> , як відомо <g/> , заборони українського друкованого слова на Великій Україні <g/> , дала змогу перенести туди з Галичини ( <g/> « <g/> Літературно-науковий вісник <g/> » <g/> ) або заснувати там нові газети й журнали ( <g/> « <g/> Хлібороб <g/> » <g/> , « <g/> Громадська думка <g/> » - згодом « <g/> Рада <g/> » <g/> , « <g/> Нова громада <g/> » та ін <g/> .
doc#72 Але оскільки послідовників теорії Марра на Україні не було <g/> , навіть сам Каганович до них не належав <g/> , то прогалину заповнювали переклади з російських марристів <g/> .
doc#72 Українці в Росії вперше мають свій власний дитячий журнал “ <g/> Молода Україна <g/> ” ( <g/> 1906 <g/> ) <g/> ; студентський — “ <g/> Український студент <g/> ” ( <g/> 1913 <g/> ) <g/> ; педагогічний — “ <g/> Світло <g/> ” ( <g/> 1910 <g/> ) <g/> .
doc#74 <p> Цей стан <g/> , що витворився був на Україні <g/> , був спільний для всіх неросійських частин СРСР <g/> .
doc#39 <p> </doc> </p><p> І </p><p> « <g/> Старший боярин <g/> » <g/> , повість Тодося Осьмачки <g/> , — це наче сама Україна <g/> .
doc#72 Адже українська журналістична мова і журналістичний досвід існували тільки на підавстрійсь- кій Україні <g/> .
doc#63 Косач зробив такий висновок <g/> : він відійшов від реальної України і шукає уявної <g/> , чарівної — поза нею <g/> , в Европі <g/> .
doc#101 Можливо <g/> , Ваші зв'язки з Україною існували в особливій <g/> , Вами обраній формі <g/> , можливо <g/> , це були більш науково-інтелектуальні зв'язки і меншою мірою — емоційні <g/> , а зараз вони — більш емоційні <g/> , ніж раніше <g/> ? </p>
doc#72 —Русская мысль ( <g/> Петербурґ <g/> ) 1911,5. Коцюбинський М. Твори в семи томах <g/> , 5. Київ ( <g/> “ <g/> Наукова думка <g/> ” <g/> ) 1974. Крилов I. Система освіти в Україні ( <g/> 1917-1930 <g/> ) <g/> .
doc#64 З погляду внутрішнього розвитку концепції українського визвольного руху ці роки були роками останнього конфлікту між словесним і реальним ідеалом незалежної України <g/> .
doc#59 Це помітить кожний <g/> , кому в пам'яті мова <g/> , скажімо <g/> , « <g/> Рубікону Хмельницького <g/> » або « <g/> Чарівної України <g/> » <g/> . </p>
doc#77 Не революція потрібна <g/> ; не треба нічого розбивати на Україні <g/> .
doc#63 Її знайшов Микола Хвильовий своїми українськими комуністами <g/> , Валеріян Підмогильний <g/> , що показав <g/> , як селюк скоряється місту <g/> , щоб скорити місто <g/> , Михайло Івченко <g/> , що показав <g/> , як вивести нову породу українця <g/> , Борис Антоненко- Давидович <g/> , що шукав України в шахтах Донбасу й нових виробнях батьківщини <g/> , Юрій Яновський <g/> , що опоетизував як серце нової України портову Одесу <g/> , нібито інтернаціональну й нібито жидівську <g/> .
doc#92 на те <g/> , що в обох випадках моєї « <g/> коляборації <g/> » на шпальтах « <g/> Нової України <g/> » практично йшлося про дуже елементарні і далекі від політики речі <g/> : щоб публіка не
doc#81 Явно і безнадійно втрачаючи Україну <g/> , за яку вони і так не дбали <g/> , в величезному напруженні війни <g/> , що вичерпувала їхні сили <g/> , вони вкладали гроші — хоч і невеличкі — в комісію <g/> , діяльність якої для висліду війни була абсолютно байдужа <g/> .
doc#63 А ширший — бо це ж є питання про українську самобутність і про українське учнівство — питання <g/> , яке пройняло наші двадцяті роки <g/> , стоїть в усій гостроті тепер і стоятиме завжди <g/> , поки є Україна і Европа поза Україною <g/> . </p>
doc#72 Ось як змальовує авторка враження своїх героїв — молодих революціонерів з підросійської України — від мітингу у Львові <g/> : “ <g/> Тут <g/> , серед сеї блискучої юрби <g/> , в залі <g/> , залитій світлом — він чує мову своїх степів <g/> , своїх ланів <g/> , мову <g/> , якою говорять ті брати його <g/> , що живуть в тісних халупках без світу й повітря <g/> .
doc#73 Райхскомісаріят України і Трансністрія <g/> ) взагалі жадної української літератури не визнавано <g/> . </p>
doc#74 <p> Проте <g/> , найістотніше завдання українізації явно полягало в дерусифікації великих міст і промислових центрів України <g/> .
doc#94 Подорож латинського <g/> , конструктивно змодифікованого libertas-свобОди затрималася в своїй повільності аж мало не до нашого століття <g/> , коли цю libertas « <g/> в огні її <g/> , окрадену <g/> » збудили <g/> , перефразовуючи Шевченка ( <g/> у Шевченка цей образ стосується до України <g/> , але перенесення його на свободу не проти логіки Шевченкової творчости <g/> , бо Україну минулого й майбутнього він мислив якщо не в тотожності з свободою <g/> , то принаймні в дуже близькій сумежності <g/> ) <g/> . </p>