Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#5 Отже <g/> , новий варіянт зведеної українки <g/> , Українки <g/> , України <g/> !
doc#11 Поезію вільної України відкриває Ігор Римарук <g/> , прозу вільної України — « <g/> Рекреації <g/> » Юрія Андруховича <g/> , яку редакція назвала повістю <g/> , а автор — « <g/> штучкою <g/> » <g/> .
doc#14 Можна приставати чи не приставати на Маланюкову концепцію історії України і її степового прокляття <g/> , але тільки поет — сам Маланюк чи інший — може подолати цю концепцію <g/> .
doc#15 <p> Тим часом саме це поняття поза межами України ( <g/> і Росії <g/> ) далеко не таке загальновизнане і всіма прийняте <g/> .
doc#17 – Перша ж дія була дана на згущеній блискучості і барокковій переобтяженості типового пейзажу степової України з гіперболізовано-обважнілими велетенськими – соняшниками і вітряками <g/> . </p>
doc#19 У ті похмурі роки терпіння й малих діл поет спромігся на гордий заклик <g/> : </p><p> Не давайтеся ж у руки </p><p> Катам України <g/> , </p><p> Не давайтеся на муки <g/> , </p><p> Бийтесь до загину <g/> . </p>
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#21 <p> Натомість вона була кричущо закрита для майже всіх відомостей з України і країн радянської сфери <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#24 Покищо твір коментовано тільки з одного боку <g/> : Юрій Гаморак побачив у « <g/> Вертепі <g/> » мистецьку реалізацію ідеї месіянства України <g/> , головну героїню твору — Жінку ототожнив він з Україною і відповідно до всього цього дав такий коментар окремим розділам <g/> : </p><p> Ось у першій частині — « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — прегарними образами розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> .
doc#29 <p> Після Віриної смерти в нас зберігався примірник Тичининого « <g/> Вітру з України <g/> » <g/> .
doc#32 <p> Остання група <g/> , після змін на Сході Европи <g/> , — новоприбульці з України <g/> .
doc#37 Поновна будова України почнеться з таких творів <g/> . </p>
doc#41 Слово України <g/> , можливо <g/> , полягає між іншим у піднесенні індивіда <g/> , індивідуального почуття <g/> , в спро і розбудувати культуру емоції <g/> .
doc#44 Ще за життя Шерехового був розчавлений збройний опір України <g/> , льокально обмежений <g/> .
doc#50 У першій октаві говориться про непотрібність справжньої поезії натовпові <g/> ; ніби цілком несподівано друга октава розповідає пронищення Москвою українських сіл <g/> ; послідовно далі говориться про спустошеність України — і ви вже ладні забути про тему першої октави <g/> .
doc#51 Від них Куліш сподівається майбутнього України — </p><p> Слово нам верне і силу давнезну і волю <g/> , </p><p> І не один в нас лавровий вінок обів'є круг чола <g/> . </p>
doc#54 <p> Стилістична вивершеність поеми Первомайського стане особливо виразною <g/> , коли взяти її на тлі тієї зливи віршів <g/> , що тепер наповнює сторінки журнальних і книжкових видань України <g/> .
doc#56 Адреса в них <g/> , правда <g/> , одна <g/> : та <g/> , що в Шевченковому Посланії <g/> , — до юродивих дітей України <g/> , що оглухли <g/> , не чують <g/> , кайданами міняються <g/> , правдою торгують <g/> . </p>