Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#4 ( <g/> Та навіть у « <g/> Сімох літерах <g/> » <g/> , якщо зважити на те <g/> , що ці сім літер означають « <g/> Україна <g/> » і « <g/> Петлюра <g/> » <g/> , програмовість далеко менше послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> .
doc#5 Отже <g/> , новий варіянт зведеної українки <g/> , Українки <g/> , України <g/> !
doc#11 Поезію вільної України відкриває Ігор Римарук <g/> , прозу вільної України — « <g/> Рекреації <g/> » Юрія Андруховича <g/> , яку редакція назвала повістю <g/> , а автор — « <g/> штучкою <g/> » <g/> .
doc#12 : унісон <g/> , Україна <g/> , Угорщина <g/> , історія <g/> , Ісак ( <g/> але Іван—і Йван <g/> ) <g/> . </p>
doc#13 Ми не бачимо <g/> , що Ярина — в ясирі <g/> , ми зустрінемося з нею тільки в натовпі виведених з Криму назад в Україну потурнаків <g/> .
doc#14 Можна приставати чи не приставати на Маланюкову концепцію історії України і її степового прокляття <g/> , але тільки поет — сам Маланюк чи інший — може подолати цю концепцію <g/> .
doc#15 <p> Тим часом саме це поняття поза межами України ( <g/> і Росії <g/> ) далеко не таке загальновизнане і всіма прийняте <g/> .
doc#17 – Перша ж дія була дана на згущеній блискучості і барокковій переобтяженості типового пейзажу степової України з гіперболізовано-обважнілими велетенськими – соняшниками і вітряками <g/> . </p>
doc#19 У ті похмурі роки терпіння й малих діл поет спромігся на гордий заклик <g/> : </p><p> Не давайтеся ж у руки </p><p> Катам України <g/> , </p><p> Не давайтеся на муки <g/> , </p><p> Бийтесь до загину <g/> . </p>
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#21 <p> Натомість вона була кричущо закрита для майже всіх відомостей з України і країн радянської сфери <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#24 Покищо твір коментовано тільки з одного боку <g/> : Юрій Гаморак побачив у « <g/> Вертепі <g/> » мистецьку реалізацію ідеї месіянства України <g/> , головну героїню твору — Жінку ототожнив він з Україною і відповідно до всього цього дав такий коментар окремим розділам <g/> : </p><p> Ось у першій частині — « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » — прегарними образами розкриває автор основну рису вдачі українця <g/> , його надмірну ліричність <g/> .
doc#26 Важко повірити <g/> , але нема в Квітки й слова Україна <g/> , чотири рази вживаного в розмірно короткій ( <g/> 105 рядків <g/> ) поезії Шевченка <g/> ! </p>
doc#29 <p> Після Віриної смерти в нас зберігався примірник Тичининого « <g/> Вітру з України <g/> » <g/> .
doc#30 А Україна реве та стогне за тими томами <g/> , і стан абсолютно безнадійний <g/> .
doc#32 <p> Остання група <g/> , після змін на Сході Европи <g/> , — новоприбульці з України <g/> .
doc#36 Саме тоді <g/> , після тривалого перебування в Італії <g/> , що переривалося короткими подорожами на Україну <g/> , в Росію і закордон <g/> , Ґе заявив <g/> : « <g/> Пора рушати додому <g/> , тут немає чого робити <g/> » ( <g/> Стасов <g/> .
doc#37 Поновна будова України почнеться з таких творів <g/> . </p>