Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#50 У першій октаві говориться про непотрібність справжньої поезії натовпові <g/> ; ніби цілком несподівано друга октава розповідає пронищення Москвою українських сіл <g/> ; послідовно далі говориться про спустошеність України — і ви вже ладні забути про тему першої октави <g/> .
doc#4 ( <g/> Та навіть у « <g/> Сімох літерах <g/> » <g/> , якщо зважити на те <g/> , що ці сім літер означають « <g/> Україна <g/> » і « <g/> Петлюра <g/> » <g/> , програмовість далеко менше послідовна <g/> , ніж можна було б сподіватися <g/> .
doc#80 Протягом двадцятьох довгих і важких років терору на Україні <g/> , війни і еміграції <g/> , писання і мовчання він зберіг незвичайну вірність собі в тематиці <g/> , проблематиці <g/> , світовідчуванні і навіть стилі <g/> .
doc#35 У своїх віршах він писав <g/> : « <g/> На Україні не один гине <g/> , Україна — море нині червоне <g/> » і далі <g/> : « <g/> Як човен на воді валами ся хвіє <g/> , Так з Україною нашою діє <g/> , І гірше ще — човен пливе водою <g/> , А Україна - в крові <g/> » <g/> .
doc#12 : унісон <g/> , Україна <g/> , Угорщина <g/> , історія <g/> , Ісак ( <g/> але Іван—і Йван <g/> ) <g/> . </p>
doc#79 Прочитайте його лист до Любченка <g/> , написаний у жовтні 1925 року <g/> , себто ще перед « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> : « <g/> Од тупих Майських <g/> , од гарячих і холодних <g/> , утік на десяток день і тут до сумних прийшов висновків <g/> : не має майбутнього Україна <g/> .
doc#19 У ті похмурі роки терпіння й малих діл поет спромігся на гордий заклик <g/> : </p><p> Не давайтеся ж у руки </p><p> Катам України <g/> , </p><p> Не давайтеся на муки <g/> , </p><p> Бийтесь до загину <g/> . </p>
doc#54 <p> Стилістична вивершеність поеми Первомайського стане особливо виразною <g/> , коли взяти її на тлі тієї зливи віршів <g/> , що тепер наповнює сторінки журнальних і книжкових видань України <g/> .
doc#56 Адреса в них <g/> , правда <g/> , одна <g/> : та <g/> , що в Шевченковому Посланії <g/> , — до юродивих дітей України <g/> , що оглухли <g/> , не чують <g/> , кайданами міняються <g/> , правдою торгують <g/> . </p>
doc#0 Гість роззирнувся <g/> , помітив — так потім з'ясувалося <g/> , — на полицях кімнати многотомник « <g/> Історії України <g/> » Грушевського <g/> , назвав своє прізвище <g/> : Галицький <g/> , блимнув своєю посвідкою і запросив піти з ним на розмову — чи дружню <g/> ?
doc#102 Уже у роки незалежносте України напередодні посмертного 95-літнього ювілею М. Наєнко у статті « <g/> Гончар і Шевельов <g/> , або Відрізнити золото від імітації <g/> » ( <g/> Літ <g/> .
doc#39 <p> </doc> </p><p> І </p><p> « <g/> Старший боярин <g/> » <g/> , повість Тодося Осьмачки <g/> , — це наче сама Україна <g/> .
doc#82 <p> Мої друзі в Києві <g/> , Харкові <g/> , Львові кажуть мені <g/> , що на Україні я дебютант і тому треба було б <g/> , щоб сказав слово про себе <g/> .
doc#23 <p> Шевченко починає з констатування Невідкличної наявности своїх трагічних дум <g/> , показує <g/> , як вони постали — вони виросли з туги за українською дівчиною <g/> , за краєвидом України ( <g/> « <g/> степи та могили <g/> , що на Україні <g/> » <g/> ) <g/> , за минулим вільної колись козацької країни ( <g/> « <g/> там родилась <g/> , гарцювала козацькая воля <g/> » <g/> ) і з усвідомлення трагічного стану України тепер ( <g/> « <g/> виросла могила <g/> , А над нею орел чорний Сторожем літає <g/> » <g/> ) <g/> , — і <g/> , посилаючи свої думи на Україну <g/> : </p><p> Там найдете щире серце </p><p> І слово ласкаве <g/> , </p><p> Там найдете щиру правду <g/> , </p><p> А ще <g/> , може <g/> , й славу <g/> …
doc#90 Хай живуть аматори кавуна <g/> . </p><p> Липень 1991 </p><p> « <g/> ГОЛУБИЙ ДУНАЙ <g/> » </p><p> Офіційна совєтська критика в Україні підносить як останнє досягнення української літератури роман Олеся Гончара « <g/> Голубий Дунай <g/> » <g/> . Роман
doc#11 Поезію вільної України відкриває Ігор Римарук <g/> , прозу вільної України — « <g/> Рекреації <g/> » Юрія Андруховича <g/> , яку редакція назвала повістю <g/> , а автор — « <g/> штучкою <g/> » <g/> .
doc#96 що лишається <g/> , — це напевне гості <g/> , яких завтра не буде <g/> . </p><p> Гасло « <g/> Україна для українців <g/> » або « <g/> Німеччина для німців <g/> » оцінюється як шовіністичне <g/> , але в
doc#103 12 квітня о 9 годині ранку в Нью-Йорку на 94-му році життя автор цього сумно-іронічного зізнання <g/> , відомий у світі мовознавець і літературознавець ( <g/> остання найповніша бібліографія його праць охоплює 872 назви <g/> ) <g/> , лауреат Національної Шевченківської премії <g/> , академік Національної академії наук України <g/> , почесний президент Української Вільної Академії наук у США <g/> , професор Юрій ШЕВЕЛЬОВ відійшов у вічність <g/> .
doc#38 Мабуть <g/> , вони лишилися йому невідомі через майже цілковиту неприступність цих видань поза Україною <g/> .
doc#61 Як це часто — ох <g/> , і як же часто — буває <g/> , еміґраційна література повірила в це і стала наслідувати це цілковито <g/> , тільки <g/> , звичайно <g/> , замінивши промфіннлян чи соціялістичну батьківщину на визволення України <g/> .